Кафедра етнології

  • Про кафедру
  • Співробітники
  • Навчальні курси
  • Викладацький розклад
  • Методичні матеріали
  • Новини

Місто Львів і Львівський університет мають давні традиції етнологічної (етнографічної) науки й освіти. В XIX ст. етнографічні сюжети розробляли українські автори Іван Могильницький у статті “Про руську мову” (“О jenzyku ruskim”, 1829), Йосиф Лозинський – автор розвідки “Рускоє весілє” (1835), Яків Головацький, якому належать дослідження “Становище русинів Галичини” (“Die Zustande der Russinen in Galizien”, 1846) та низка публікацій про народний одяг Галичини і Закарпаття, багаті за змістом коментарі до збірника “Народные песни Галицкой и Угорской Руси” (у 4-х томах, 1878). Принципові висновки з етнологічних спостережень, зокрема про самобутність та етнографічні межі українського народу, сформульовані у “Передговорі” до “Русалки Дністрової” (1837). “Нарід руський, – починався “Передговір”, – одне з головних поколінь слов’янських, всередині між ними, розкладається по хліборобських окрестностях з-поза гір Бескидських за Дон”. У другій половині XIX ст. питання побуту, фольклору, діалектів вивчали Омелян Партицький, Іван Верхратський, Володимир Навроцький. Етнографічні матеріали друкувалися на сторінках часописів “Слово”, “Вечерниці”, “Мета”, “Правда”, “Зоря”, “Діло” та ін. Особливо ж масштабними та різнотематичними були дослідження українських етнографів – членів Наукового Товариства ім. Шевченка та їх однодумців Володимира Гнатюка, Володимира Шухевича, Філарета Колесси, Осипа Роздольського, Михайла Зубрицького, Зенона Кузелі та ін. Великою є етнографічна спадщина провідних діячів Наукового товариства ім. Шевченка Івана Франка та Михайла Грушевського. Завдяки видавничій діяльності НТШ, зокрема публікації “Етнографічного збірника” (виходив з 1895 р.) та “Матеріалів до русько-української етнології” (видавався з 1898 р.), побачили світ численні описові та аналітичні праці про народні звичаї й обряди, сімейний побут, народні житла і одяг, словесне, вжиткове та образотворче мистецтво, музику, пісні і танці. Згадані періодичні видання виходили до початку 30-х років XX ст. Важливе місце в українській народній спадщині зайняли праці Володимира Гнатюка “Етнографічні матеріали з Угорської Русі”, “Русини Пряшівської єпархії і їх говори”, “Похоронні звичаї і обряди”, “Знадоби до українське демонології”, Володимира Шухевича “Гуцульщина”, Михайла Зубрицького “Село Мшанець”, Івана Франка “Етнографічна експедиція на Бойківщину”, Володимира Охрімовича “Знадоби до пізнання, народних звичаїв і поглядів правних”, “Про останки первісного комунізму у бойків-верховинців в Скільськім та Долинськім судовім повіті” та ін. Хоча після Якова Головацького українські етнографи у Львівському університеті не працювали, значні дослідження в галузі культури і побуту українців проводили польські вчені – викладачі університету. Треба відзначити, що польська наука мала давню традицію вивчення народної культури місцевого населення Галичини. В етнографічній історіографії про західноукраїнські землі відомі праці I. Червінського “Задністрянська околиця між Стриєм і Лімницею” (1811), Л. Голембйовського “Польський люд” (1830), В. Залеського (Вацлава з Олеська “Пісні польські і руські люду галицького”, 1833) та ін. У збірці В. Залеського вміщено 574 українські пісні. Незважаючи на помилкові концептуальні оцінки народної культури українців та їх етнічної приналежності, згадані праці все ж поповнювали етнографічні відомості про український народ. Багатством матеріалу виділялася праця Адама Чарнецького (псевдонім – Зоріан Доленга-Ходаковський) “Про дохристиянську Слов’янщину” (1818), його численні записи народних пісень. У наступні роки етнографічні та фольклористичні праці про українців писали Ю. Кожельовський “Про гуцулів”, В. Поль “Погляд на північні схили Карпат” (1851), I. Галька “Народні звичаї і обряди з-над Збруча” (1861), Е. Руліковський “Записки етнографічні з України” (1879), I. Коперницький, А. Бєльовський, і особливо О. Кольберг – автор відомої праці про Покуття. З 1895 р. етнографічні та історико-краєзнавчі дослідження польських науковців та ентузіастів-краєзнавців у Львові ініціювало народознавче товариство “Lud”, під егідою якого видавався квартальник “Lud”.

Перша на теренах Польщі кафедра етнології була створена у Львівському університеті в 1910 р. Її очолював знаний польський етнолог С. Цішевський. З 1913 р. кафедра носила назву “Надзвичайна кафедра антропології та етнології” (з 1936 р. – кафедра антропології), а її керівником обрано Я. Чекановського. Будучи за фахом антропологом, завідувач кафедри антропології та етнології Я. Чекановський паралельно працював у галузі позаєвропейської етнології. Проте левову частку лекційних та практичних занять він відводив на викладання антропології та біометрії.

SDI568

Навчальну роботу в галузі етнології та антропології у Львівському університеті вели професори Я. Чекановський, Л. Козловський, з 1921 р. – доцент А. Фішер, у 1930-х роках також асистент Я. Фальковський. Під керівництвом Я. Чекановського в університеті діяв антрополого-етнологічний заклад, у якому працювали дослідник етнології та антропології індіанських племен доцент С. Клімек, асистенти К. Собольський, Т. Генцель, С. Зеймо-Зейміс, С. Чортковер та ін. Перед Першою світовою війною в закладі навчалися три українці: Я. Пастернак, В. Гребеняк та Б. Гнатевич.

У 1924 р. завідувачем кафедри етнології зі спеціальним оглядом етнографії польських земель було призначено А. Фішера. Він створив у Львівському університеті власну етнологічну школу, яка обрала головним предметом наукових досліджень етнографію та етнологію Польщі.

SDI569

Найбільше досліджень у галузі етнології Польщі належить Адаму Фішеру, наукова спадщина якого становить понад 150 праць. Найбільш вагомими з них є “Народ польський” (1926), “Русини” (1928), “Полабяни” (1931), “Лужичани” (1932), “Поляки” (1932). За активною участю та за редакцією цього автора вийшло 20 томів квартальника “Lud” та 5 томів збірника “Pracе Etnograficznе”. Етнологічний заклад університету під керівництвом А. Фішера був одним із провідних осередків етнологічної науки в Польщі, співробітники якого вели етнографічні дослідження у всіх регіонах Польської держави, але найбільше – на Гуцульщині, Бойківщині, Лемківщині та в прибалтійському Помор’ї. Значний інтерес науковці проявляли до палеоетнографічних проблем. Проте активною навчальною роботою більшість співробітників закладу не займалася. Заняття зі студентами проводили головним чином сам А. Фішер та його асистент, а з 1938 р. доцент Я. Фальковський.

За радянського часу етнографія як наука вважалася маргінальною серед історичних дисциплін, і це знайшло відображення у Львівському університеті, де з 1940 р. кількість наукових досліджень у галузі етнографії суттєво зменшилася, а в навчальних планах викладання обмежувалося загальним курсом світової етнографії обсягом до 36 годин або ж її вивченням в об’єднаному курсі “Історії первісного суспільства та етнографії”. В науковому плані над певними питаннями працювали тільки окремі викладачі, наприклад, старший викладач географічного факультету I.I. Сваричевський, який досліджував субетнічні групи українців західного регіону України. Відновлення уваги до питань етнографії в університеті співпало з початком так званої перебудови в СРСР, що започаткувала руйнування багатьох догматичних стереотипів у галузі ідеології та суспільних наук. Слід відзначити, що до того часу трактування етнографії як фундаментальної і важливої суспільної науки було серйозно науково обґрунтовано у працях багатьох російських учених, особливо Ю.В. Бромлея. В Україні відродженню етнографічної думки сприяла діяльність Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР ім. М. Рильського та Українського державного музею етнографії та художнього промислу АН УРСР у Львові, а також видання журналу “Народна творчість та етнографія”. УДМЕХП у Львові в 1957-1964 рр. видавав періодичне видання “Матеріали з етнографії та мистецтвознавства”. Впродовж 60-80-х років ХХ ст. в Україні побачили світ оригінальні етнографічні дослідження К. Гуслистого, Г. Стельмаха, О. Кравець, Ю. Гошка, М. Приходька, Я. Порицького, К. Матейко, М. Тиводара, З. Болтарович, М. Мандибури, Р. Кирчіва та ін. Під впливом нових політичних і наукових віянь у 1988 р., крім традиційного навчального предмету “Загальна етнографія народів світу”, у Львівському університеті в навчальний план за спеціальністю “Історія” було внесено “Етнографію України”. Вивчення дисципліни доручалось кафедрі історії Української РСР, яку тоді ж було перейменовано на кафедру історії та етнографії України. Створено спеціалізацію “Історія та етнографія України”. В її структуру вносилися етнографічні спецкурси “Виникнення та історичний розвиток українського етносу” (проф. С. А. Макарчук), “Історіографія історії та етнографії України” (доц. О. М. Сухий), “Українське народне мистецтво” (канд. мистецтвознавства М. I. Моздир). З 1992/1993 навч. р. зі спеціалізації “Історія та етнографія України” виділено спеціалізацію “Давня історія та етнографія України”. У 1994/1995 навч. р., згідно з навчальним планом, розпочав роботу науковий студентський семінар з проблем етнографії України. У травні 1995 р. у результаті поділу кафедри історії та етнографії України на факультеті створена окрема кафедра етнології. Першим її завідувачем став проф. С. А. Макарчук, а з 2001 р. – доц. Р. Б. Сілецький.

У 1995 р. в університеті було відкрито нову навчальну спеціальність – етнологія. Навчальний план нової спеціальності у тісному зв’язку з вивченням загальноосвітніх гуманітарних та нормативних історичних дисциплін передбачав, що студенти повинні оволодіти такими нормативними етнологічними науками, як палеоетнографія, методика польових етнографічних досліджень, загальна етнографія, етнічна історія та етнографія українців, етнографія слов’ян, основи антропології, теоретична етнологія, український фольклор. У 1995 р. на спеціальність було прийнято 15 студентів. У 2000 р. набір було збільшено до 20 чол. З 2000 р. відбувся перший випуск спеціальності з кваліфікацією “Історик. Етнолог. Викладач”. Першими випускниками університету за новою спеціальністю стали О. Дещиця, В. Бовт, Т. Дороцький, Є. Гуменюк, I. Заставний, Г. Сенюк, О. Волкова (Дуткович), Л. Процак, М. Крамар, А. Максимів, П. Антощак, Г. Река, Г. Павлик, О. Свинарик, О. Кріль, Я. Колянко.

У зв’язку зі збільшенням набору на спеціальність, а також із можливостями забезпечення навчального процесу викладачами у 2003 р. було вирішено вести такі спеціалізації студентів: етнографія України, національні меншини України.

З утворенням кафедри історії та етнографії України розпочалася підготовка навчально-методичних матеріалів та посібників з етнографії. Так, у 1992 р. навчально-методичний кабінет Міністерства освіти Україні видав навчальний посібник професора С. А. Макарчука “Український етнос (Виникнення та історичний розвиток)”. У 1994 р. у видавництві “Світ” вийшов навчальний посібник “Етнографія України”, який написали викладачі університету С. А. Макарчук, З. Бичко, М. Є. Рожик та науковці Інституту народознавства НАН України Ю. Гошко, Р. Кирчів, М. Моздир, О. Росінський. У 2004 р. вийшло друге доповнене видання цього навчального посібника. У 2008 р. вийшли посібники проф. С. А. Макарчука про етнічну історію України та проф. М. С. Глушка про методику польового етнографічного дослідження.

З відкриттям у 1995 р. спеціальності “Етнологія” були складені навчальні програми з етнології України, етнографічного музейництва, етнографії слов’янських країн, теоретичної етнології, історії української етнографії, методики польових етнографічних досліджень, основ антропології всіх інших навчальних дисциплін, що забезпечують формування спеціаліста.
Поряд з навчальною працівниками кафедри етнології проводиться наукова робота. Професор С. А. Макарчук, працюючи над згаданим навчальним посібником, водночас написав ряд статей і матеріалів, присвячених етнокультурним та етнополітичним українсько-польським зв’язкам.

Доценти Р. Б. Сілецький та М. С. Глушко як учасники українських наукових експедицій у райони радіоактивного забруднення Полісся опублікували низку оригінальних статей з питань народного будівництва, народного транспорту, духовної культури населення Полісся.

З 1998 р. за сумісництвом, а з 2003 р. на постійній основі посаду доцента обіймає кандидат історичних наук М. Глушко, котрий до того часу працював у цьому ж Інституті народознавства НАН України. У 2003 р. вийшла друком монографія М. С. Глушка “Генезис тваринного запрягу в Україні” в якій автор з’ясовує початки застосування вола і коня як тяглової сили в Україні, витоки і поетапний розвиток видів їх запрягу. Важливою ознакою джерельної бази праці М. С. Глушка є органічне поєднання у ній багатої архівної та літературної інформації з фактологічним матеріалом, зібраним автором за наслідками його численних експедиційних досліджень, що протягом двох десятиріч охопили майже 700 населених пунктів. На основі цієї праці він у 2004 р. захистив докторську дисертацію. З квітня 2005 р. М. Глшуко став професором кафедри етнології.

Доц. О. О. Франко здійснила аналітичне дослідження наукової спадщини видатного українського вченого Федора Вовка, завершивши свою роботу монографією “Федір Вовк” (Нью-Йорк, 1997) та докторською дисертацією “Наукова та суспільно-політична діяльність Ф. К. Вовка”, яку захистила у травні 2000 р. на об’єднаній спеціалізованій Вченій раді Інституту українознавства ім. I. Крип’якевича НАН України та Інституту народознавства НАН України. Досліджує також спадщину таких корифеїв української науки, як брати Вадим та Данило Щербаківські, Олександр Кістяківський, Іван Франко. В 1994-1995 рр. вийшов друком “Щоденник” О. Кістяківського: О. Ф. Кістяківський. Щоденник. 1874-1879. 1880-1885″ (у двох томах), одним із упорядників якого є О. О. Франко. З 2004 р. працює на посаді професора кафедри етнології.

У 2011 р. побачила світ монографія завідувача кафедри доц. Р. Б. Сілецького, в якій уперше в українській етнологічній науці проведено комплексне дослідження традиційної будівельної обрядовості українців та доведено, що ця ділянка традиційної культури українського етносу ґрунтується на віруваннях, пов’язаних з культом предків, пошануванням померлих, архаїчних уявленнях про існування різних категорій небіжчиків та відповідних способах їх поховання й відзначення могил. На основі цієї праці він у 2012 р. захистив докторську дисертацію.
Доцент кафедри етнології Г. В. Рачковський проводив комплексне вивчення типів та форм сільських поселень, характеру розселення, типів і варіантів забудови селянських дворів, традиційного народного житла галицько-волинського історико-політичного пограниччя, узагальнивши результати в дисертаційному дослідженні. У 2004 р. згідно з результатами конкурсу він обійняв посаду доцента кафедри, підготував і почав читати лекційні курси “Вступ до етнології”, “Націогенез українців”, “Етнологія народів Європи”, спецкурси “Поселення і двір” та “Цигани в Україні”.

З 2002 р. погодинником кафедри як асистент працював науковий співробітник Інституту народознавства НАН України В. В. Галайчук, котрий уже як кандидат філологічних наук з 2005 р. обійняв посаду доцента кафедри етнології. Читає спецкурси “Етнолінгвістика”, “Український фольклор”, “Демонологія українців” та ін.

У 2011 р. на посаду асистента кафедри був прийнятий випускник аспірантури Р. Б. Тарнавський. Він підготував комплексне дослідження про толоку та супрягу як звичаї трудової сусідської взаємодопомоги в різних ділянках господарської діяльності українців Південно-Західного історико-етнографічного регіону України, на основі чого у 2012 р. захистив кандидатську дисертацію. Асист. Р. Б. Тарнавський читає спецкурси “Етнологія у Львівському університеті” та “Українська сільська громада”.

У 2011 р. на посаду старшого лаборанта кафедри прийнятий випускник аспірантури І. Я. Гілевич, який підготував та захистив у 2012 р. кандидатську дисертацію про польові етнографічні дослідження Полісся України у другій половині ХХ – на початку ХХІ ст., яка є однією з перших спроб в українській етнологічній науці розглянути процес етнографічного дослідження окремого історико-етнографічного регіону крізь призму збору польових етнографічних джерел.

Співробітники кафедри разом з іншими викладачами історичного факультету підготували тематичний збірник статей “Галичина: етнічна історія” (2008). Викладачі та студенти кафедри при залучені окремих науковців з інших народознавчих центрів України виконали науково-дослідну держбюджетну тему “Народна культура Середнього Полісся (За польовими матеріалами постчорнобильських етнографічних експедицій)”. Матеріали цього дослідження опубліковані у спецвипуску “Вісника Львівського університету. Серія історична” (2008. Вип. 43).

На кафедрі ведеться робота з підготовки наукових кадрів. З часу існування кафедри за науковою спеціальністю з етнології кандидатські дисертації захистили випускники аспірантури Олександр Турчак (“Сільська громада у лемків”, 1996); Iван Терлюк (“Росіяни західних областей України (1944-1996 рр.): етносоціальне дослідження”, 1997); Зоряна Комаринська (“Етносоціальний розвиток міста Винники. 1944-1999”, 2001); Григорій Рачковський (“Поселення, житло і садиба галицько-волинського історико-політичного пограниччя”, 2003); Оксана Шеремета (“Володимир Гнатюк і українська етнографічна наука кінця XIX – початку XX ст.”, 2003); Сергій Бегей (“Передача і поділ спадщини в селянських родинах Галичини в XIX – 30-их роках XX ст.”, 2003); Оксана Годованська (“Народне городництво і садівництво Опілля в ХХ столітті)”, 2006); Юрій Сілецький (“Етнічні гетеростереотипи в традиційному світогляді українців”, 2009), Надія Левкович (“Народна демонологія Бойківщини”, 2010); Петро Чорній (”Етнічні групи Галичини міжвоєнного періоду (1919–1939 рр.): демографічні та етнокультурні процеси”, 2011); Ігор Гілевич (“Польові етнографічні дослідження Полісся України (друга половина ХХ – початок ХХІ ст.)”, 2012), Інна Пахолок (“Зелені свята в українців: традиційні звичаї та обряди”, 2012), Роман Тарнавський (“Толока та супряга в громадському побуті селян Південно-Західного історико-етнографічного регіону України: культурно-генетична проблема”, 2012), Юрій Пуківський (“Весняна календарно-побутова обрядовість українців історико-етнографічної Волині (загальноетнічні риси та локальна специфіка)”, 2014).

Аспіранти і пошукувачі працюють над іншими актуальними в науковому відношенні темами: “Зимова календарно-побутова обрядовість українців Опілля (інваріантні риси і локальна специфіка)” (Соломія Роман), “Традиційна родильна обрядовість історико-етнографічної Волині: загальноукраїнські риси та локальна специфіка” (Іванна Люта), “Традиційна літня календарно-побутова обрядовість волинян: загальноукраїнські риси та локальні особливості” (Марія Баглай), “Етнографічна діяльність Володимира Шухевича” (Андрій Карпенко).

Троє аспірантів і прикріплених до кафедри здобувачів виконували дисертаційні дослідження зі суміжної історико-етнологічної проблематики і захищалися за спеціальністю “історія України”: Олександр Козій (“Становище польської шляхти на Поділлі в період між повстаннями 1830–1831 і 1863 років”, 1997), Михайло Костюк (“Німецька колонізація на Волині (60-ті роки XIX ст. – 1914 р.)”, 1999) та Наталія Захарчин (“Етнокультурне життя та державний статус Холмщини і Підляшшя в російській, польській, українській громадсько-політичній думці (1909–1912 рр.)”, 2004). Ще раніше у рамках кафедри історії та етнографії України були виконані і захищені дисертації за спеціальністю “історія України”: Олег Турій (“Греко-католицька церква в суспільно-політичному житті Галичини (1848–1867 рр.)”, 1994), Андрій Франко (“Науково-організаційна і видавнича діяльність Івана Яковича Франка у Науковому товаристві ім. Т. Г. Шевченка”, 1995).

Професор кафедри О. О. Франко є членами спеціалізованої вченої ради при Інституті українознавства ім. I. Крип’якевича НАН України та Інституті народознавства НАН України за спеціальністю “Етнологія”, а професор кафедри М. С. Глушко – членом спеціалізованої вченої ради при Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України за спеціальністю “Етнологія”. Викладачі кафедри професори С. А. Макарчук, М. С. Глушко, О. О. Франко та доц. Р.Б. Сілецький неодноразово виступали офіційними опонентами на захисті дисертацій зі спеціальності етнологія.

Аспірантами керують професори М. С. Глушко, О. О. Франко, доценти Р. Б. Сілецький та В. В. Галайчук. Кафедра в науковому плані тісно співпрацює з Інститутом народознавства НАН України у Львові, має тісні наукові та навчальні контакти з кафедрою етнології та краєзнавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка, кафедрою археології та етнології Одеського національного університету імені Іллі Мечнікова, з відповідними кафедрами Чернівецького, Ужгородського, Волинського університетів, університету “Острозька академія”, а також з Академією Педагогічною в Кракові, університетами Католицьким та ім. Марії Склодовської-Кюрі в Любліні, Вищою педагогічною школою в Жешуві (Польща).

При кафедрі зберігається і постійно поповнюється багата колекція речових пам’яток культури і побуту українського народу: знарядь і виробів домашніх промислів, предметів одягу, ткацтва, вишивки, народного мистецтва, вжиткових речей домашнього господарства та ін. Ініціатором збирання і відповідальною за наукове опрацювання і зберігання колекції є доктор історичних наук О. О. Франко.

SDI571

В архіві кафедри на сьогодні вже зібрано більше 500 справ матеріалів польових досліджень викладачів, аспірантів та студентів кафедри у різних історико-етнографічних районах України.

Література про кафедру:

Макарчук С. Етнологія у Львівському університеті // Етнічна культура українців. – Львів : ЛНУ ім. І. Франка, 2006. – С. 11-29.

Макарчук С. Етнології кафедра // Encyclopedia. Львівський національний університет імені Івана Франка : в 2 т. Т. І : А–К . – Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2011. – С. 484–485.

Макарчук С. Побачене, почуте, пережите : мемуарні мініатюри / Степан Макарчук ; [ред. Роман Тарнавський]. – К. : Атіка, 2015. – 219 с.

Тарнавський Р. Етнології (етнографії та етнології) кафедра // Encyclopedia. Львівський національний університет імені Івана Франка : в 2 т. Т. І : А–К. – Львів : ЛНУ імені Івана Франка. 2011, – С. 483.

Тарнавський Р. Етнології зі спеціальним оглядом етнографії польських земель кафедра // Encyclopedia. Львівський національний університет імені Івана Франка : в 2 т. Т. І : А–К. – Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2011. – С. 483–484.

Тарнавський Р. Етнологічний інститут (заклад) // Encyclopedia. Львівський національний університет імені Івана Франка : в 2 т. Т. І : А–К. – Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2011. – С. 485.

Співробітники

завідувачСІЛЕЦЬКИЙ Роман Броніславовичзавідувач
професорГЛУШКО Михайло Степановичпрофесор
професорФРАНКО Оксана Омелянівнапрофесор
доцентГАЛАЙЧУК Володимир Васильовичдоцент
доцентРАЧКОВСЬКИЙ Григорій В'ячеславовичдоцент
доцент (сумісник)ТАРНАВСЬКИЙ Роман Богдановичдоцент (сумісник)
старший лаборантГІЛЕВИЧ Ігор Ярославовичстарший лаборант

1 курс

2 курс

3 курс

4 курс

5 курс

Викладацький розклад



Методичні матеріали

Графік проведення консультацій викладачів кафедри етнології на І семестр 2016-2017 н.р

Описи дисциплін вільного вибору:

Етнографічна спадщина Віктора Петрова (д.і.н., проф. Франко О.О.)

Етнографія слов’ян (д.і.н., доц. Сілецький Р.Б.)

Етнологія у Львівському університеті (к.і.н., асист. Тарнавський Р.Б.)

Слов’янська міфологія (к.і.н., доц. Галайчук В.)

Слов’янська міфологія 3 курс (к.і.н., доц. Галайчук В.)

Українська діаспора (д.і.н., проф. Франко О.О.)

Навчальна література

Тиводар М. Етнологія: навч. посібн. / Михайло Тиводар. – Львів: Світ, 2004. – 624 с.

Етнографія України: навч. посібн. / за ред. проф. С. А. Макарчука. – Львів: Світ, 2004. – 520 с.

Українське народознавство: навч. посібн. / за ред. С. П. Павлюка. – Київ: Знання, 2006. – 568 с.

Макарчук С. Історико-етнографічні райони України : навч. посібн. / С. А. Макарчук. — Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2012. — 352 с., 53 іл.

Макарчук С. А. Етнічна історія України: навч. посібн. / С. А. Макарчук. – Київ: Знання, 2008. – 471 с.

 

 

Питання корпоративної електронної пошти

16.07.2017 | 10:41

У зв’язку з запланованим широкомасштабним розгортанням послуг хмарного продукту Microsoft Office 365, що забезпечить Вам доступ до безкоштовних хмарних офісних сервісів, а саме:  до якісної корпоративної електронної пошти, авторизований доступ до WI-FI-мережі, автоматизація доступу до середовища електронного навчання, авторизований доступ до певних комп’ютерних класів, просимо Вас пройти реєстрацію на сайті за адресою:
http://form.lnu.edu.ua
Увага!

Поля з зірочкою заповнити обов’язково.
Ідентифікаційий номер необхідний тільки для аутентифікації працівників та студентів університету  і у базі НЕ ЗБЕРІГАЄТЬСЯ.
Пароль входу на нову університетську електронну пошту буде вислано на Вашу...

Читати »

Методологічний семінар Відділу соціальної антропології Інституту народознавства НАН України: подача заявок

06.07.2017 | 09:38

Подача заявки на представлення своїх дослідницьких напрацювань впродовж 2017 / 2018 академічного року на щомісячному Методологічному семінарі Відділу соціальної антропології Інституту народознавства НАН України
http://social-anthropology.org.ua/news/oholoshennya-pro-zayavku-na-uchast-v-ms/

Читати »

Стипендії для магістрів та аспірантів від Стенфордського університету (США)

18.06.2017 | 12:22

Deadline – 27 вересня 2017 року
Студенти з усього світу можуть взяти участь в програмі Knight-Hennessy від Стенфордського університету. Knight-Hennessy Scholars – це об’єднання магістрів і аспірантів Стенфордського університету. Учасникам програми надається стипендія, яка покриває вартість навчання та інші витрати, пов’язані з навчанням, а також особисті витрати.
https://knight-hennessy.stanford.edu/admission/apply-now
 

Читати »

Стажування у Вармінському-Мазурському університеті

13.06.2017 | 11:36

ДЛЯ ВИКЛАДАЧІВ
Відповідно до умов проекту викладачі таких факультетів ЛНУ імені Івана Франка:
1. Історичний факультет
2. Філологічний факультет
3. Філософський факультет
мають можливість пройти стажування у Вармінському-Мазурському університеті упродовж 6 днів у першому семестрі 2017/2018 н.р.
Кандидати повинні відповідати таким вимогам:
– бути викладачем(кою) вище вказаних факультетів ЛНУ імені Івана Франка;
– володіти англійською або польською мовою не нижче рівня B2.
Переможцям конкурсу виплачуватимуть стипендію та відшкодують витрати на проїзд за кошти проекту.
Для здобуття індивідуального гранту необхідно до 29 червня 2017 року (включно) подати до Відділу міжнародних зв’язків Університету (вул...

Читати »