Кафедра історії середніх віків та візантиністики

  • Про кафедру
  • Співробітники
  • Навчальні курси
  • Викладацький розклад
  • Методичні матеріали
  • Дослідження
  • Новини

Історія кафедри сягає у перші десятиліття XX ст. – час створення перших кафедр та установ у галузі досліджень стародавньої, середньовічної історії та археології у Львівському університеті. Саме тоді тут постали: 1905 р. – кафера археології та історії матеріальної культури, 1911 р. – Інститут середньовічної історії та відділ допоміжних історичних дисциплін (з 1919 р. – кафедра історії середніх віків і допоміжних історичних дисциплін), 1912 р. – Інститут стародавньої історії (з 1920 р. – кафедра стародавньої історії, очолена проф. К.Хілінським).

У 1919–1930 рр. кафедру історії середніх віків та допоміжних історичних дисциплін очолював проф. Я. Птасьнік, а після його смерті – у 1930–1939 рр. – проф. Т. Модельський. У вищезгаданих підрозділах у різний час також працювали відомі фахівці К. Гадачек, І. Шараневич, Й. Пленський, К. Маєвський, М. Смішко, Я. Пастернак.

У 1939–1940 і 1940–1941 навч. рр. на гуманітарному, а пізніше історичному факультеті були засновані кафедри класичної археології, стародавньої історії та історії середніх віків. У ті роки на історичному факультеті навчалися Я.П. Кісь та Т.Г. Соколовська, котрі згодом тісно пов’язали своє життя та наукову діяльність з факультетом і кафедрою.

Великої шкоди університету завдала Друга світова війна. Фактично після звільнення в 1944 р. Львова з-під німецької окупації довелося починати все з початку. У перші повоєнні роки на історичному факультеті були створені кафедра історії стародавнього світу та археології та кафедра історії середніх віків. З 1944 р. на кафедрі історії стародавнього світу та археології працювали І.І. Вейцківський, І.Д. Старчук, з 1945 р. на кафедрі історії середніх віків – Д.Л. Похилевич.

Кафедра історії стародавнього світу та археології забезпечувала читання курсів історії первісного суспільства, методики археологічних досліджень, основ археології, історії стародавнього світу, розроблялись і читалися спеціальні курси “Південно-Східна Європа в III–II тис. до н. е.” (М. Ю. Смішко), “Археологія Греції та Риму” (І.Д. Старчук), “Повстання рабів у Італії і Сіцілії в II–І ст. до н. е.” (І.І. Вейцківський), “Скіфи” (І.Д. Старчук).

Велику наукову і теоретичну роботу з формування напрямів діяльності кафедри проводив її тодішній завідувач Д. Похилевич. У 1948 р. на кафедрі почали працювати випускник факультету Я.П. Кісь і А.О. Лозинський, що закінчив аспірантуру Ленінградського університету. Велика науково-методична робота з підготовки нових спецкурсів та семінарів дала змогу в 1946 р. відкрити на історичному факультеті спеціалізацію з історії середніх віків, запровадити спецкурси “Культура епохи Відродження”, “Революційні рухи в період раннього середньовіччя”, “Гугенотські війни у Франції”.

Наукова проблематика кафедр визначалася працями І.І. Вейцківського з проблеми “Міжнародні відносини у Західному Середземномор’ї II–І ст. до н.е.”, Д.Л. Похилевича з проблеми “Аграрні питання в Литовській державі XVI–XVIII ст.”, Я.П. Кісь працював над темою “Селяни Львівського магістрату в XVI–XVIII ст.”, а А.О. Лозинський – “Гугенотські війни у Франції”.

У 1949 р. кафедра історії стародавнього світу та кафедра історії середніх віків були об’єднані в одну кафедру історії стародавнього світу і середніх віків. Завідувачем був обраний І.І. Вейцківський. Про успішну наукову роботу членів кафедри свідчили захисти докторських і кандидатських дисертацій. У 1951 р. в Інституті історії АН СРСР Д. Л. Похилевич захистив докторську дисертацію “Державні селяни західних воєводств Великого князівства Литовського”. Кандидатські дисертації захистили А.О. Лозинський (1950) і Я. П. Кісь (1953). У 1953 р. на кафедру прийшов кандидат історичних наук Ю.М. Гроссман, в 1956 р. – кандидати історичних наук З. П. Калініна та О.М. Цибенко. Таким чином, у 50-ті роки сформувався науковий колектив, який міг вирішувати складні наукові і методичні завдання. Відтоді на кафедрі досить плідно велась робота у двох напрямах – історії античності та середньовіччя.

Викладачами кафедри читались спецкурси “Джерела до історії стародавньої Греції і стародавнього Риму”, “Зовнішня політика Риму в III ст. до н. е.” (І.І. Вейцківський), “Абсолютна монархія в Західній Європі” (А.О. Лозинський), “Середньовічне помістя” (Д.Л. Похилевич), семінар “Середньовічне місто” (Ю.М. Гроссман), “Історіографія історії середніх віків” (у різний час читали Д.Л. Похилевич, Ю.М. Гроссман, З.П. Калініна) та інші, а також курси допоміжних і спеціальних дисциплін, серед яких епіграфіка, палеографія, сфрагістика, нумізматика, хронологія, архівознавство, історична географія.

Аспірантуру при кафедрі під керівництвом Д.Л. Похилевича закінчили Г.А. Яценко і С.О. Щербаков. При кафедрі працювали студентські наукові гуртки з питань історії стародавнього світу, історії середніх віків, археології. Спеціалізація при кафедрі розширилася за тематикою “Історія стародавнього світу та середніх віків”, яка була впроваджена на заочній формі навчання.
У 50-х – на початку 70-х років XX ст. наукова проблематика кафедри об’єднувалась за такими напрямами: 1) історія міжнародних відносин у Західному Середземномор’ї і класової боротьби у Римі в III–I ст. до н.е.; 2) історія західноукраїнських земель і західноукраїнського селянства в XVI–XVIII ст.; 3) соціально–економічна історія Західної Європи в епоху середньовіччя.

До досліджень першого напряму належали праці І.І. Вейцківського (1900–1977), які досі посідають одне з помітних місць у вітчизняній історіографії античності. Здобувши освіту в Черкаській гімназії, він успішно закінчив педагогічний інститут в м. Енгельс (1932), навчався в аспірантурі Московського інституту історії, філософії і літератури (1934–1937). Його науковим керівником був відомий антикознавець, професор В.С. Сергєєв. Він працював також у ряді вищих навчальних закладів, у тому числі в Московському університеті. Подальші роки його науково-педагогічної діяльності пов’язані з Львівським університетом, у стінах якого він виріс як учений, захистивши в 1960 р. докторську дисертацію “Західне Середземномор’я в III ст. до н. е. (До історії міжнародних відносин в античному світі 282–219 рр. до н. е.)”, сформувався як талановитий лектор і здібний педагог. Тридцять три роки його життя пов’язані з Львівським університетом. У 1944–1970 рр. він очолював тут кафедру історії стародавнього світу і середніх віків, з 1971 по 1977 рр. був професором цієї кафедри.

Коло наукових інтересів І.І. Вейцківського визначалося двома основними темами з історії Римської республіки: боротьба Риму з Карфагеном за панування у Західному Середземномор’ї у III ст. до н. е., а також суспільно-політичною боротьбою в римському суспільстві, зокрема історією повстань рабів у II–I ст. до н. е. Перша проблема найширше висвітлена у його докторській дисертації, ряді статей та монографії. Наукові розвідки І.І. Вейцківського були відомі і за кордоном, зокрема у НДР. Більш повну характеристику його наукової та педагогічної спадщини містять відповідні публікації.

Другий напрям наукової проблематики кафедри історії стародавнього світу і середніх віків почав розробляти Д.Л. Похилевич, а згодом – Ю.М. Гроссман, Я.П. Кісь та ін. У 60-ті-70-ті роки кафедра була осередком, який об’єднував наукові інтереси дослідників історії західноукраїнських земель – не лише своїх співробітників, а й колег з інших кафедр факультету: Я. П. Кіся (кафедра історії УРСР), В. Ф. Інкіна і В. В. Зварича (кафедра історії СРСР), М. Г. Крикуна і А. М. Козій (кафедра історії південних і західних слов’ян). В рамках цієї проблематики в 1968 р. завершили роботу над докторськими дисертаціями Я.П. Кісь і майбутній завідувач кафедри Ю.М. Гроссман.

Над дослідженнями третього напряму працювали А.О. Лозинський, З.П. Калініна і О.М. Цибенко. У низці статей розкриті основні досягнення цих дослідників у вивченні різних аспектів класичної медієвістики. Особливо плідно в цьому напрямі працював А.О. Лозинський, котрий 1978 р. захистив докторську дисертацію. Його вважали одним із кращих спеціалістів з історії громадянських війн у Франції ХVІ ст. Розвідки цього дослідника були широко відомі не тільки в СРСР, а й у Франції. З.П. Калініна займалась дослідженнями середньовічної Іспанії, а О.М. Цибенко – добою Італійського Відродження. У зв’язку з переходом О.М. Цибенко на кафедру наукового атеїзму, а також виходом А.О. Лозинського і З.П. Калініної на пенсію, розробка цієї проблеми наприкінці 70-х – на початку 80-х років припиняється.

У наукові плани кафедри, окрім основних проблем, входили й інші історичні сюжети. Так, І.І. Вейцківський в 1951–1955 рр. працював над темами “Стародавні західнослов’янські племена в світлі античної і ранньовізантійської історіографії”, “Рабство в стародавньому Римі в епоху розквіту рабовласницького способу виробництва” (1952–1957) . Саме в цей час кафедра, окрім наукової діяльності, почала займатися популяризацією та навчально–методичним забезпеченням процесу навчання. Ю. М. Гроссман досліджував історію установ Західної України до її возз’єднання з Радянською Україною, видав у співавторстві з В.Н. Кутиком “Довідник наукового працівника: архіви, документи, дослідник”. О.М. Цибенко працювала над проблемами історії релігії. Науковці кафедри брали активну участь у підготовці першого і другого видань Української Радянської Енциклопедії, Радянської історичної енциклопедії, багатотомної “Історії міст і сіл Української РСР”.

У 1949–1959 рр. при кафедрі працював музей сфрагістики, геральдики і нумізматики – на той час єдиний у вузах країни. У 1959 р. він був реорганізований у загальнофакультетський музей допоміжних історичних дисциплін. Тут працював відомий знавець у галузі сфрагістики І. Шпитковський. На базі цього музею у 1967 р. був створений археологічний музей, що став факультетським науковим і навчальним центром. Загалом у період активної розробки всіх трьох наукових напрямів з 1946 по 1970 рр. було опубліковано одну монографію і понад 215 статей з різних аспектів історії античності та середньовіччя.

У 70-ті роки напрями досліджень, які проводились кафедрою, дещо змінились у зв’язку з приходом нових викладачів. З 1971 р. кафедру очолив Ю.М. Гроссман. У 1970 р. на кафедрі почав працювати кандидат історичних наук М.А. Пелещишин, котрий у навчальній роботі забезпечив читання лекційних курсів з основ археології, історії первісного суспільства, основ етнографії. Наукова проблематика кафедри була доповнена його археологічними дослідженнями.

В 1973 р. на кафедру прийшов випускник кафедри класичної філології Львівського університету, кандидат історичних наук І.А. Лісовий й згодом підготував лекційний курс з історії Стародавньої Греції і Стародавнього Риму. Його наукові інтереси пов’язані з дослідженнями історії Херсонесу. Він займався також вивченням проблем історіографії античності.

Вивчення історії соціально-економічного розвитку західноукраїнських земель в період пізнього феодалізму, яке стало міжкафедральною загально-факультетською темою, в 70-х-на початку 80-х років змінило свій суто аграрний характер у зв’язку з поповненням кафедри новими працівниками. У 1973 р. на кафедру прийшов випускник Львівського університету В.П. Кривонос. Його наукові інтереси були пов’язані з вивченням торговельних зв’язків українських міст з балканськими землями. Тема його кандидатської дисертації – “Торгові зв’язки України з Балканами в середині XVI – першій половині XVII cт.” (1985 р., науковий керівник – доц. В.П. Чорній). Питання торгівлі західно-українських міст з Західною та Центральною Європою з 1978 р. досліджує (тоді асистент кафедри) Р.В. Шиян . Оскільки керівником середньовічної тематики на кафедрі був Ю.М. Гроссман, він доклав чимало зусиль, щоби традиційна для кафедри галузь науки була належним чином забезпечена відповідними кадрами. Під керівництвом Ю. М. Гроссмана в 1982 р. захистила кандидатську дисертацію А.М. Козій, а у 1987 р. – Р. В. Шиян. Таким чином, аграрна тематика доповнилася вивченням історії середньовічних міст і торгівлі.

Наприкінці 70-х-на початку 80-х років на кафедрі дуже гостро стояла проблема підготовки кадрів у зв’язку з виходом ряду викладачів на пенсію (А.О. Лозинський, З.П. Калініна) та смертю І.І. Вейцківського. У 1975–1976 навч. р. при кафедрі перестала існувати спеціалізація зі стародавньої і середньовічної історії. Останній випуск за профілем кафедри був у 1981 р. За скеруванням з цього випуску на кафедру прийшов О.Г. Бандровський. З метою підготовки кадрів кафедра уклала договір про співробітництво з кафедрою історії стародавнього світу Московського університету. Науковим керівником О. Г. Бандровського став професор В. І. Кузіщін. У 1978–1984 рр. при кафедрі існувала лише спеціалізація з археології. Для студентів читались такі спецкурси: “Методика археологічних досліджень” (доц. М.А. Пелещишин), “Археологічні дослідження стародавнього Сходу” (проф. Ю.М. Гроссман), “Археологічні дослідження стародавньої Грецій та Риму” (доц. І. А. Лісовий).

Провівши чималу роботу, кафедра змогла зберегти належний рівень, і у 1984 р. спеціалізація по кафедрі була відновлена. Почалась розробка нових спецкурсів та дисциплін спеціалізації. З кінця 80-х на кафедрі були запроваджені такі спецкурси: “Етнокультурні зв’язки населення України в період переходу від первісної епохи до цивілізації” (проф. М.А. Пелещишин), “Криза Римської імперії і формування ранньофеодальних держав в Центральній та Західній Європі” (асист. О.Г. Бандровський) “Європейська торгівля зі Сходом в епоху пізнього середньовіччя” (доц. В.П. Кривонос), “Гуманізм і Відродження в Західній Європі” (доц. Р.В. Шиян).

У середині 80-х років кафедра докладала чимало зусиль щодо поліпшення підготовки спеціалістів з археології відповідно до давніх традицій Львівського університету у вивченні стародавньої історії та археології західного регіону України.

Ще у 1905 р. тут було засновано кафедру археології та історії матеріальної культури, керівниками якої у різні часи були К. Гадачек (1905–1914), Е. Булянда (1916–1920), Л. Козловський (1922–1939) . Зокрема, ретельні дослідження пам’яток різних етнічних груп (племен висоцької, ранньоскіфської, липицької та інших культур) були проведені у 30-х роках доцентами університету Т. Сулімірським та М. Смішком. У 1939 р. професором і завідувачем кафедри доісторичної археології став Я.Пастернак. Наприкінці 40-х років значна увага приділялась вивченню відомого давньоруського літописного міста Пліснеськ (поблизу сучасного с. Підгірці Бродівського району Львівської області). На матеріалах цього городища І.Д.Старчук вивчив культуру й побут населення Галицької і Волинської земель у VІІ–ХІІІ ст. З самого початку існування факультету кафедра постійно організовувала археологічну практику для студентів і тим продовжувала розробку традиційної археологічної проблематики. Спочатку до керівництва нею залучались фахівці з відділу археології Інституту суспільних наук АН УССР. З середини 60-х років працівники історичного факультету розгорнули широкі розкопки на Північному Прикарпатті і Західній Волині. Так, В.Д. Баран (1967–1969, кафедра історії УРСР) досліджував селища східнослов’янських племен VІ–ІХ ст., а М.А. Пелещищин – поселення кінця кам’яної доби (культур лійчастого посуду, трипільської та інших).

Після переходу у 1970 р. на кафедру М.А. Пелещишин очолив цей напрям і постійно керував археологічними загонами історичного факультету. Незмінним керівником практики був і директор Археологічного музею (з 1967 р.) Р.М. Чайка (помер від важкої хвороби у травні 2005 р.). Великий інтерес становлять результати його розкопок давньоруського городища поблизу сучасного с. Листвин Дубнівського району на Рівненщині. Керівництво практикою здійснював і В.В. Зварич (кафедра історії СРСР). З 1981 р. до цієї роботи було залучено і О.Г. Бандровського, наукова проблематика якого пов’язана з археологічними дослідженнями пам’яток римського часу.

Археологічна практика стала благодатним ґрунтом, на якому виросло чимало спеціалістів, що зараз працюють у різних наукових установах. Водночас вона зробила можливим проведення ґрунтовніших наукових досліджень. З 1986 р. основну увагу кафедри зосереджено на дослідженні пам’яток археології в зонах новобудов на території Львівської та інших західних областей України. Перші госпдоговірні роботи проводилися у 1986–1988 рр. на території Закарпаття (керівник теми – О.Г. Бандровський).

Після розширення тематики досліджень у 1986 р. у структурі університету була створена науково-дослідна археологічна лабораторія (завідувач В.В. Касюхнич). На основі госпдоговорів з підприємствами вона виконала значний обсяг археологічно-рятувальних робіт. Зокрема, широкі розкопки були проведені на території Яворівського виробничого об’єднання “Сірка”, де відкрито кілька десятків поселень різних епох. Значний інтерес становлять ранньослов’янські та давньоруські селища, раніше не відомі в північно-західній частині Львівщини на Розтоцькому плато. Цінні матеріали виявлені на території м. Червонограда Львівської області, при спорудженні газопроводу в межах Івано-Франківської, Тернопільської, Закарпатської та інших областей України. Проводилися охоронні розкопки в зонах меліорації на Львівщині. В результаті цих робіт значно зросла колекція музею археології. Майже всіма госпдоговірними темами керував М. А. Пелещишин. До роботи в експедиціях залучались також Л.І. Крушельницька, М.С. Бандрівський та деякі інші співробітники історичного факультету.

За 80-ті роки викладачами та аспірантами кафедри було підготовлено і захищено 1 докторську (1988 р. М.А. Пелещишин) та 6 кандидатських дисертацій (А.М. Козій, В.П. Кривонос, Р.В. Шиян, О.Г. Бандровський, Р.М. Шуст, А.І. Кос).

У 1971–1993 рр. опубліковано близько 180 статей, ряд монографій та навчально-методичних розробок. Серед найважливіших публікацій того часу: розділ М. А. Пелещишина в колективній академічній праці “Археология Прикарпатья, Волыни и Закарпатья” (Київ, 1987), практикум “Історія стародавнього світу” (Львів, 1985), підготовлений Ю.М. Гроссманом та І.А. Лісовим, навчальний посібник І.А. Лісового “Вивчення античності в Чехословацькій Соціалістичній Республіці” (Київ, 1989), посібник М.А. Пелещишина та І.З. Підкови “Стародавня історія України” (Львів, 1993).

Кафедра історії стародавнього світу і середніх віків підтримувала контакти з іншими науковими установами та навчальними закладами. У другій половині 80-х років посилились наукові зв’язки Львівського університету у галузі археології, античності та середньовіччя з Московським, Кишинівським, Ужгородським та Чернівецьким університетами. Зокрема, було підписано договір про наукову співпрацю з Московським та Білоруським університетами, Інститутом археології Словацької Академії наук. На кафедрі проводились наукові конференції (І, ІІ та ІІІ-ті читання пам’яті С. Я. Лур’є). Члени кафедри брали участь у багатьох наукових конференціях міжнародного, всесоюзного та республіканського рівнів. У 1986 р. за активної участі університету була організована всесоюзна школа-семінар з вивчення етнокультурних та етносоціальних процесів першої половини І тис. н.е. у східнокарпатському та суміжних регіонах. На проведених у 1986 (м. Ужгород) і 1988 (м. Львів) рр. першій і другій сесіях розглянуто ряд важливих проблем.

Це співробітництво давало різнобічні результати. У 1988 р. після навчання у річній аспірантурі Московського університету захистив кандидатську дисертацію О.Г. Бандровський. На кафедрі історії стародавнього світу та середніх віків окремі спецкурси та лекції читали запрошені провідні вчені та науковці: проф. В.І. Кузіщін, проф. А.М. Брагіна та Ю.Л. Бессмертний (Московський університет), доц. К.А. Ревяко (Білоруський університет), проф. Ю.І. Заборовський (Івано-Франківський університет), проф. Е.А. Балагурі (Ужгородський університет), Я. Мохник (Люблінський університет, Польща) та І. Климишин (Колумбійський університет, США).

Викладачі кафедри виступали офіційними опонентами при захисті докторських та кандидатських дисертацій. Доценти кафедри В.П. Кривонос, Р.В. Шиян та А.М. Козій неодноразово виступали на конференціях, які відбувались в м. Люблін (Польща) та були присвячені проблемам медієвістики і польсько-українських зв’язків. Доц. О. Г. Бандровський брав участь у конференціях археологів у м. Кошіце (Словаччина). Доц. І.О. Лісовий проходив наукове стажування у Московському університеті та Карловому університеті в Празі. При кафедрі розпочала діяльність аспірантура за профілем археології та всесвітньої історії. Ряд дипломних робіт стали початком діяльності молодих науковців і закінчились захистом дисертацій – В. Гупало, Т. Гошко та С. Терського. Кафедра активно працювала над навчально-методичними розробками. Практично всі викладачі кафедри розробляли методичні вказівки з відповідних курсів, програми, тексти спецкурсів.

В умовах розбудови незалежної України члени кафедри взяли активну участь у розробці альтернативної програми викладання всесвітньої історії у загальноосвітніх школах. Ця програма перемогла у конкурсі, оголошеному Міністерством освіти України. Проф. М.А. Пелещишин, доц. Р.В. Шиян та доц. О.Г. Бандровський співпрацювали у Малій Академії наук при Львівському університеті, викладали окремі лекції для слухачів підготовчих курсів, для вчителів та гуманітарних гімназій Львова. Археологи кафедри були авторами чи співавторами історій окремих районних центрів.

На початку 90-х років кафедра знову переживала процес зміни кадрів. У 1989 р. завідувачем кафедри став М.А. Пелещишин. У 1990 р. вийшов на пенсію Ю.М. Гроссман, а в 1991 р. виїхав на роботу до Чехії І. А. Лісовий. На кафедрі почав працювати асист. В.А. Рудий, з кафедри історії західних та південих слов’ян перевелась доц. А.М. Козій, яка продовжувала розробляти аграрну історію східноєвропейських країн та історію Холмщини в добу пізнього середньовіччя.

22 червня 1994 р. кафера історії стародавнього світу та середніх віків була перейменована на кафедру археології, античності та середньовіччя. Це було пов’язано з необхідністю забезпечити належний рівень підготовки спеціалістів у галузі археології. Цього ж року була проведена реорганізація спеціалізацій. Дві з них називались так: “Археологія та стародавня історія” і “Середньовічна історія”. Тоді ж кафедра поповнилась: прийшли асист. Р.Я. Берест і доц. І.О. Глічов. Останній пожвавив роботу кафедри, пов’язану з впровадженням досягнень науки у навчальний процес.

Проф. М.А. Пелещишин, асист. В.А. Рудий, асист. Р.Я. Берест сконцентрували свої зусилля на забезпеченні археологічної проблематики, а доц. В.П. Кривонос, доц. Р.В. Шиян та доц. А.М. Козій розробляли навчальну та наукову тематику середньовічної історії. Доц. О.Г. Бандровський забезпечував викладання стародавньої історії, а доц. І.О. Глічов вів предмети, пов’язані з методикою викладання історії в середній школі. У зв’язку з забезпеченням лекційних курсів на інших факультетах університету, окрім історичного, різко зросло педагогічне навантаження. Працівники кафедри читали курси стародавньої історії та історії країн Європи на відділеннях філософського факультету, факультетів іноземних мов та міжнародних відносин (доц. В.П. Кривонос, доц. Р.В. Шиян та доц. О.Г. Бандровський). Середньокафедральне навантаження сягало 900 і більше годин на рік.
У 1996 р. вийшов на пенсію І. О. Глічов, а на кафедрі розпочав діяльність випускник спеціалізації кафедри та аспірант Я.І. Онищук.
22 травня 1996 р. при кафедрі були затверджені спеціальності “Археологія України” та “Історичне краєзнавство”. В межах спеціальності “Всесвітня історія” залишилась одна спеціалізація з античної та середньовічної історії. З посиленням уваги до підготовки спеціалістів-археологів 19 листопада 1997 р. музей археології підпорядковано кафедрі археології, античності та середньовіччя. Було виділене приміщення для навчальної археологічної лабораторії. У 1998 р. спеціальність “Археологія” була закрита, і підготовка спеціалістів знову велася за двома спеціалізаціями “Археологія України” та “Античність і середньовіччя”.

У 1998 р. відбулись дві важливі для кафедри події. Захистили кандидатські дисертації асист. В. А. Рудий (науковий керівник – проф. М. А. Пелещишин) та аспірант О.М. Петречко (науковий керівник – доц. О. Г. Бандровський). У липні 1999 р. кафедра понесла важку втрату – помер завідувач кафедри, професор М.А. Пелещишин. Під його керівництвом лише за 1994–1999 рр. співробітниками кафедри було опубліковано 9 монографій та 246 статей. Збільшилась майже в два рази кількість спецкурсів.

У 2001 р. на посаду завідувача кафедри було обрано доц. Шиян Р.В., котра від самого початку виконання обов’язків завідувача кафедри (1999 р.) стала її “душею” і доклала чимало зусиль для гармонійної і плідної співпраці колег, чиї напрями наукових досліджень, інтереси й погляди на майбутнє кафедри були різнобічними. Наукова проблематика кафедри у цей період була зосереджена на таких основних напрямах: археологія України, антична історія та типологічні особливості стародавніх цивілізацій, середньовічна торгівля та історія духовно–рицарських орденів, аграрні відносини в добу пізнього середньовіччя.

Археологічний напрям був представлений роботами проф. М.А. Пелещишина, доц. Р.Я. Береста, асист. В.А. Рудого, та асист. Я.І. Онищука . До цієї роботи було залучено також завідувача музею археології Р.М. Чайку та ст. лаборанта кафедри П.М. Довганя. Археологічну проблематику кафедри доповнив кандидат історичних наук М.А. Филипчук, котрий прийшов на кафедру у 1999 р. з Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України. Його наукові інтереси лежать у галузі дослідження слов’янської та давньоруської археології. З 2000 р. він очолив новостворений Інститут археології при Львівському національному університеті ім. Івана Франка і водночас забезпечував викладання нормативного курсу з історії первісного суспільства та спецкурси зі спеціалізації “Археологія України”.

З 2001 р. на кафедру запрошувалися й працювали (за сумісництвом) відомі в царині археології фахівці – д.і.н., проф. Крушельницька Л.І. (2001, 2003–2004 рр.), д.і.н., проф. Баран В.Д.(2002 р.), д.і.н., проф. Козак Д.Н (2002–2004 рр.), котрі суттєво урізноманітнили тематику курсів з археології. Мужніло й молодше покоління – 2001 р. кандидатську дисертацію на тему: “Етнокультурна історія Волино–Подільського пограниччя в І тис. н.е.” захистив асист. Онищук Я.І. (наукові керівники – проф. Пелещишин, проф. Козак Д.Н.), а у січні 2004 р. кандидатську дисертацію на тему “Археологічна наука у Львівському університеті (друга половина XIX – 30-ті роки XX ст.)” захистила й аспірантка кафедри Н.Білас (науковий керівник – проф. Козак Д.Н.). З 2004 р. на кафедрі почали працювати асистентами випускники спеціалізації кафедри й аспіранти Я.В. Погоральський і Т.Р. Милян.

Протягом 1994–2004 рр. при кафедрі також велася плідна робота щодо забезпечення госпдоговірної наукової тематики. Проводилися археологічні роботи в селах Листвин на Рівненщині, Страдч та Бірки на Львівщині, археологічні обстеження в зоні виробничого об’єднання “Сірка” та на трасі газопроводу “Дружба”, у м. Винники поблизу Львова. У зв’язку пожвавленням наукової роботи з 1999 р. при кафедрі почав виходити періодичний археологічний збірник. У 1999–2004 рр. археологічні загони під керівництвом співробітників кафедри працювали на археологічних розкопках в селах Глинське, Йосиповичі, Підгірці, Унів та міста Буськ на Львівщині.

Антична проблематика на кафедрі була представлена працями доцента О.Г. Бандровського. Окрім проблеми стосунків племен Карпатського регіону з античною цивілізацією, він також досліджував грецьку міфологію та проблеми типології стародавніх цивілізацій. Написаний ним підручник “Історія стародавнього світу” (1997 р.; перевидання 1999 та 2001 рр.) було визнано базовим підручником для шостого класу загальноосвітніх шкіл України. Ним підготовлено також робочий зошит з цього ж курсу (1998 р.).

Середньовічну тематику забезпечували доц. Кривонос В.П., що працював над проблемами торгівлі західноукраїнських земель з Балканами та Передньою Азією, доц. Шиян Р.В., що займалася вивченням діяльності купців–чужоземців (зокрема, шотландців) у Львові в добу пізнього середньовіччя, та доц. Козій А.М. – дослідниця фільваркового господарства на Холмщині доби пізнього середньовіччя. У 1999 р. доц. Кривонос В.П. написав і опублікував “Практикум з історії середніх віків”, надзвичайно потрібний на той час, однак не без огріхів.

У 2000–2001 рр. сталися нові кадрові зміни – перейшла працювати на іншу кафедру доц. Козій А.М., виїхав до США на постійне місце проживання доц. Кривонос В.П. Натомість на посаді асистентів з 2000 р. почали працювати О.М. Горлаченко та Ю.В. Овсінський (аспірант кафедри історії слов’янських країн). Дослідження останнім фільваркового господарства на Поділлі XVIII ст. лежать у площині вивчення традиційної для кафедри тематики аграрних відносин у Речі Посполитій XVI–XVIII ст., запровадженої після Другої Світової війни Д.Л. Похилевичем і продовженої згодом Ю.М. Гросманом, Я.П. Кісем, В.Ф. Інкіним і А.М. Козій.

У 2001 р. доц. Бандровський О.Г. і асист. Овсінський Ю.В. стали співавторами (1–2-го розділів) спільного проекту викладачів історичного фаультету (за участі ряду інших, “нефакультетських”, істориків) – посібника для студентів історичних і гуманітарних факультетів університетів “Історія Центрально-Східної Європи”. Цього ж року на посаді асистента почав працювати випускник спеціалізації і аспірант кафедри М.І. Чорний. Сферою його наукових зацікалень стала медієвістична й одночасно нова для кафедри дослідницька тематика – діяльність Домініканського ордену у країнах Центрально–Східної Європи у XIII–XV ст. У березні 2002 р. М.І. Чорним була успішно захищена кандидатська дисертація (науковий керівник – доц. Шиян Р.В.), що до певної міри вирішило проблему гармонійної зміни поколінь фахівців–медієвівстів. Асистентами Чорним М.І. та Овсінським Ю.В. за короткий термін було розроблено ряд нових спецкурсів, які суттєво розширили медієвістичну тематику, представлену до цього на кафедрі: звичаї та побут населення західної Європи; єретичні рухи доби середньовіччя, історія духовно-рицарських орденів, військова справа та технології середньовіччя тощо. Спільними зусиллями доц. Чорного М.І., доц. Шиян Р.В. і асист. Овсінського Ю.В. з 2004 р. було розпочато об’ємну роботу над написанням і впорядкуванням “Практикуму з історії середніх віків” (з урахуванням недоліків попереднього).

Майже з початку заснування кафедри історії стародавнього світу та середніх віків працювала на кафедрі лаборантом Л.Й. Квіт (1924–2004). ЇЇ невтомна праця та ґрунтовне знання літератури давало можливість плідно працювати студентам та працівникам кафедри вже багато років. 27 березня 2004 р. її не стало.

Загалом, у 2001–2004 рр. працівниками кафедри було опубліковано 9 монографій, 8 підручників і навчальних посібників, понад 100 статей, тези наукових конференцій та інші матеріали.

У 2004 р. на історичному факультеті відбулася структурна реорганізація, внаслідок якої постала (одночасно з кафедрою археології та історії стародавнього світу) кафедра історії середніх віків і візантиністики. Колектив, здебільшого молодь, сформований частково з викладачів колишніх кафедри археології, античності та середньовіччя (доц. Шиян Р.В., доц. Чорний М.І, асист. Овсінський Ю.В., асист. Горлаченко О.М.) і кафедри візантології (доц. Лильо І.М., доц. Козак Н.Б., асист. Файда О.В., асист. Підкова І.З (до червня 2006 р.)). У 2004–2006 рр. кафедрою завідувала доц. Шиян Р.В., а після її виходу на пенсію з 1 липня 2006 р. – проф. Войтович Л.В.

У межах спеціальності “Всесвітня історія” на кафедрі існували спеціалізації “Історія античності та середньовіччя” та “Історія та культура Візантії”. Відтепер, межах спеціальності “Історія” існують спеціалізації “Історія середніх віків” та «Візантиністика». У 2004–2006 рр. кафедра забезпечувала читання нормативних курсів для студентів історичного факультету стаціонарної та заочної форм навчання: “Історії середніх віків” (проф. Войтович Л.В., доц. Шиян Р.В., доц. Чорний, асист. Овсінський Ю.В.), “Історії та культури Візантії” (доц. Лильо І.М.), “Музеєзнавства” (доц. Шиян Р.В., асист. Файда О.В.), “Архівознавства” (доц. Шиян Р.В.). У 2006–2012 рр. кафедра забезпечує читання нормативних курсів для студентів історичного факультету стаціонарної та заочної форм навчання: “Історії середніх віків” (проф. Войтович Л.В., доц. Чорний, доц. Овсінський Ю.В.), «Історія Візантії» (доц. Лильо І.М. та від 2010 р. доц. Файда О.В.), «Музеологія» (доц. Файда О.В.).

Викладачі кафедри також читають/читали спеціальні курси: “Дискусійні проблеми середньовічної історії”, “Правлячі династії середньовічної Європи” (проф. Войтович Л.В.); “Епоха Відродження та гуманізм в країнах Західної Європи” (доц. Шиян Р.В.), “Чернечі і духовно-рицарські ордени середньовічної Європи”, “Єретичні рухи IV – першої половини XV ст.”, “Побут і звичаї середньовічної Західної Європи”, (доц. Чорний М.І.); “Видатні постаті західноєвропейського середньовіччя”, “Військова справа та технології середньовіччя”, “Видатні постаті середньовічного Сходу” (доц. Овсінський Ю.В.); “Візантія між Сходом і Заходом: міст чи оборонний мур?”, “Візантійська співдружність націй”, “Поствізантійський світ Львова”, “Особливості побутового життя візантійців”, “Візантійські портрети” (доц. Лильо І.М.); “Історія візантійського мистецтва”, “Історія античного мистецтва” (доц. Козак Н.Б.); “Візантиністика в Україні: від ХІХ ст. до сучасності”, “Писемні джерела до історії Візантії”, “Історіографія історії Візантії” (доц. Файда О.В.). У межах тематики, яку забезпечує кафедра, спецкурси також читали окремі викладачі з суміжних кафедр: “Історія візантійського православного богослов’я”, “Богословські аспекти візантійської правової культури” (доц. Кметь В.Ф.), “Повсякденне життя в епоху середньовіччя” (доц. Мацевко І.І.).

Наукові зацікавлення викладачів кафедри мають широкий спектр і напрями: 1) правлячі династії Центрально-Східної Європи (кін. IX – поч. XVI ст.); 2) діяльність західноєвропейського купецтва на львівському ринку XVI–XVII ст.; 3) історія Домініканського ордену в Центрально–Східній Європі XIII–XV ст.; 4) історія візантійського та українського образотворчого мистецтва; 5) діяльність грецьких осередків на території Центрально–Східної Європи у XVI–XVII ст.; 6) аграрні відносини в Речі Посполитій XVIII ст.; 7) візантинознавство в Україні в XIX–XX ст.

У 2004–2006 рр. працівники кафедри опублікували 2 монографії, 2 історико-краєзнавчі путівники, 15 статей та ряд тез доповідей на наукових конференціях різного рівня і навчально-методичних розробок (загальним обсягом 87 др. арк.). Серед найважливіших публікацій: монографія проф. Войтовича Л.В. “Княжа доба на Русі: Портрети еліти” (Біла Церква, 2006), його ж розділ “Степи України у другій половині XIII–XV ст.” у колективній академічній праці “Історія українського козацтва. Нариси в двох томах” (Київ, 2006). Доц. Шиян Р.В. написала розділи “Торгівля у XIV – першій половині XVII ст.” і “Занепад торгівлі і ремесла в кінці XVII–XVIII ст.” до колективного наукового проекту “Львів – 1256–2006: історія, політика, культура”, який мабуть побачить світ у 2007 р. Доц. Лильом І.М. укладені й опубліковані цікаві історико-краєзнавчі путівники – “Прогулянка Львовом” (Київ, 2005) і “Прогулянка Закарпаттям” (Київ, 2006).

За 2007–2011 рр. співробітники кафедри опублікували 207 наукових праць загальним об’ємом 535 др. арк., в т. ч. 5 монографій (зокрема Козак Н.Б. Образ і влада: княжі портрети в мистецтві Київської Русі ХІ ст. – Львів: Ліга-Прес, 2007. – 156 с. (13.3 др. арк.); Войтович Л., Целуйко О. Правлячі династії Європи. – Біла Церква, 2008. – 464 с. (23,1 др. арк.); Войтович Л.В. Формування кримськотатарського народу. Вступ до етногенезу. – Біла Церква, 2009. – 214 с. (11,65 др.арк.); Войтович Л. Галицько-Волинські етюди. – Біла Церква, 2011. – 480 с. (28,5 др. арк.)), збірник наукових статей (Actis testantibus. Ювілейний збірник на пошану Леонтія Войтовича / Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. – Вип.20. – Львів, 2011. – 822 с. (45,5 др.арк.), 2 підручника і 1 навчальний посібник.

У 2010 р. вийшов, розроблений співробітниками кафедри, підручник з історії середніх віків з грифом МОН України (Войтович Л., Козак Н., Овсінський Ю., Чорний М. Medium aevum: середні віки / За редакцією проф. д.і.н. Л.Войтовича. Львів, 2010. 501 с.) – перший на території колишнього СРСР підручник, написаний з врахуванням досягнень світової медієвістики і сучасних поглядів на феодалізм. В 2011 р. вийшов, розроблений співробітниками кафедри разом з кафедрою історії стародавнього світу і середніх віків Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна, підручник з історії Візантії з грифом МОН України (Войтович Л., Домановський А., Козак Н., Лильо І., Мельник М., Сорочан С., Файда О. Історія Візантії: Вступ до візантиністки / За ред. С.Б.Сорочана і Л.В.Войтовича. Львів, 2011. 880 с.) – перший на території колишнього СРСР підручник, написаний за найсучаснішими методичними рекомендаціями з врахуванням досягнень світової візантиністики і включенням текстів джерел, частина з яких українською перекладена вперше. Обидва підручники наповнені вичерпними довідковими матеріалами і термінологічним словником.

У 2009 р. доц. Файда О.В. у співавторстві з доц. Дудяком О.А. (кафедра давньої історії України та архівознавства) опублікували методичні матеріали – «Музеологія. Програма курсу для студентів історичного факультету. Методичні рекомендації для підготовки до семінарських занять» (Львів, 2009. 72 с.). Здано до друку методичні рекомендації для підготовки семінарських занять з історії середніх віків (проф. Войтович Л.В., Овсінський Ю.В., доц. Чорний М.І.).

У межах міжнародної наукової співпраці викладачі кафедри підтримують контакти з Варшавським, Торуньським ім. М.Коперніка та Ягеллонським університетами (Польща), Санкт-Петербурзьким університетом (Росія), Афінським університетом ім. Арістотеля (Греція). Плідними є контакти й з рядом українських наукових установ і навчальних закладів.

Колеги дбають й про підвищення свого фахового рівня. Зокрема, у вересні 2004 – червні 2005 рр. у Ягеллонському університеті у м. Кракові проходив наукове стажування доц. Лильо І.М. У травні 2006 р. доц. Козак Н.Б. стажувався в Інституті історії мистецтва при Віденському університеті (Австрія).

Члени кафедри брали участь у багатьох наукових конференціях міжнародного та всеукраїнського рівнів. Про успішну наукову роботу кафедри свідчить захисти кандидатських дисертацій. Так у березні 2005 р. асист. Овсінський Ю.В. захистив кандидатську дисертацію “Фільваркове господарство у Подільському воєводстві Речі Посполитої в XVIII ст.” (керівник – проф. Крикун М.Г.), у традиційному для кафедри дусі тематики досліджень аграрних відносин у Речі Посполитій XVI–XVIII ст. У квітні 2006 р. асист. Файда О.В. захистив кандидатську дисертацію “Візантиністика в Київській Духовній Академії в 1819–1919 роках” (науковий керівник – доц. Шиян Р.В.), яка заповнила лакуну в історії вітчизняної візантиністики.

У 2007-2011 рр. при кафедрі підготовано і захищено 4 кандидатські дисертації (пошукувач Вус О.В. 18 березня 2007 р. за спеціальністю 07.00.02 – Всесвітня історія на тему: “Військово-інженерне забезпечення оборонної політики Візантії у Північному Причорномор’ї (кін. IV – кін. VII cт.) (науковий керівник – к.і.н., доц.Откович В.П.); асист. Мельник М.М. 3 квітня 2007 р. за спеціальністю 07.00.06 – Історіографія “Візантія і кочівники Північного Причорномор’я X–XI ст.: історіографія проблеми” (науковий керівник – к.і.н. Откович В.П.); аспірант Зубашевський Н.П. 29 березня 2011 р. за спеціальністю 07.00.02 – Всесвітня історія на тему: “Ранньодержавні інститути на Русі і у Скандинавії: порівняльний аналіз” (науковий керівник: проф.. Войтович Л.В.); здобувач Куцин М.М. 31 травня 2011 р. за спеціальністю 20.02.22 – військова історія на тему: “Криза лицарського війська і початки формування професійних найманих армій у XIV-XV ст.: історіографічний аспект” (науковий керівник: проф. Войтович Л.В.) і 1 докторську дисертацію (доцент Шеломенцев-Терський С.В. 24 червня 2011 р. за спеціальністю 20.02.22 – Військова історія на тему “Військова інфраструктура Волинського князівства у ХІ-XIV ст.” (науковий консультант: проф. Войтович Л.В.).

На кафедрі навчаються й аспіранти і випускники історичного факультету, прикріплені до кафедри як пошукувачі. Дисертації аспіранта С. Козловського за спеціальністю 07.00.02 Всесвітня історія на тему “Медієвістика у Львівському університеті (1784-1914)” (науковий керівник проф. Войтович Л.В.) та П. Юрейка за спеціальністю 07.00.02 Всесвітня історія на тему “ Медієвістика у Львівському університеті між двома світовими війнами (1919–1939 рр.)” (науковий керівник проф. Войтович Л.В.) прийняті до захисту, який відбувся 26 квітня 2012 р.

У 2012 р. з кафедри пішов доцент Козак Н. Б., а у червні 2014 р. – доцент Мельник М. М.

0b7d09e414929ae88ec1d8feb75b6003 Чорний М. І.

У серпні 2014 р. після важкої хвороби відійшов у вічність талановитий медієвіст, дослідник чернечих орденів Середньовіччя – Модест Чорний.

З 2013 р. на посаді доцента кафедри почав працювати О. Я. Кащук (візантиністика), а з 2014 р. – асистенти С. О. Козловський та І. Л. Паршин (з вересня 2015  – на посадах доцентів).

Отже, за понад шістдесят років розвитку історичного факультету Львівського університету кафедра виросла в авторитетний науково-педагогічний колектив, спроможний вирішувати найскладніші завдання, пов’язані з підготовкою спеціалістів в галузі археології, стародавньої та середньовічної історії, візантиністики. За вищеописаний період на кафедрі навчалися аспіранти денної та заочних форм і випускники історичного факультету, прикріплені до кафедри як пошукувачі, чимало з-поміж них захистило наукові ступені. Підсумком останніх років існування кафедри стало формування здебільшого молодого колективу, фаховий рівень та потенціал якого дозволяє реалізувати важливе завдання формування шкіл медієвістики та візантиністики у Львівському університеті.

Члени кафедри беруть участь у багатьох наукових конференціях міжнародного та всеукраїнського рівнів. Таким чином, сформований здебільшого молодий науковий колектив, потенціал якого дозволяє реалізовувати складні наукові і методичні завдання.

Співробітники

завідувачВОЙТОВИЧ Леонтій Вікторовичзавідувач
доцентКОЗЛОВСЬКИЙ Сергій Орлановичдоцент
доцентОВСІНСЬКИЙ Юрій Володимировичдоцент
доцентПАРШИН Ілля Леонтійовичдоцент
доцентФАЙДА Олег Васильовичдоцент
старший лаборантГОРЛАЧЕНКО Ольга Миколаївнастарший лаборант

Викладацький розклад



Методичні матеріали

Графік чергувань на кафедрі:

Графік проведення консультацій викладачів кафедри історії середніх віків та візантиністики на ІІ семестр 2015-2016 н.р.

Робочі програми:

Візантійські портрети (викладач – к.і.н, доц. Файда О. В.)

Військова справа доби середньовіччя (викладач – к.і.н, доц. Овсінський Ю. В.)

Історія візантійського мистецтва (викладач – к.і.н, доц. Кащук О. Я.)

Лицарство і лицарська культура (викладач – к.і.н, доц. Паршин І. Л.)

Русь в Європі (викладач – д.і.н, проф. Войтович Л. В.)

Цивілізації середньовічного Сходу (викладач – к.і.н, доц. Козловський С. О.)

Генеза Європейської цивілізації (викладач – к.і.н, доц. Козловський С. О.)

Дослідження

Викладачі кафедри здійснюють наступні дослідження:

Леонтій Войтович  (генеалогія правлячих династій, історія княжої доби, етногенез слов’ян);

Юрій Овсінський (аграрна історія Речі Посполитої XVIII ст., фільваркове господарство на Правобережній Україні XVIII ст.);

Олег Файда (історія Східної Церкви, церковна історіографія, історіографія історії Візантії в Україні);

Сергій Козловський (історія ментальності, історія середньовічного Сходу, медієвістика у Львівському університеті, історія повсякденності, японістика, китаєзнавство);

Олександр Кащук (історія Церкви у Візантії);

Ілля Паршин (джерелознавство);

Ольга Горлаченко (методика викладання історії середніх віків).

Викладачі кафедри підготували збірник “М. Чорний. Вибрані твори“, пам’яті колеги, знаного медієвіста – дослідника історії чернечих орденів епохи Середньовіччя Модеста Ігоровича Чорного (1974-2014), в який увійшла неопублікована монографія на основі кандидатської дисертації, статті у наукових та енциклопедичних збірниках, а також програми розроблених спецкурсів (які читалися ним у 2003-1013 рр.).

Чорний М. Вибрані праці

Чорний М.І. Вибрані праці – скачати

Запроваджено онлайн систему вільного вибору дисциплін гуманітарної та соціально-економічної підготовки для студентів 1-го курсу

25.02.2017 | 13:16

Покрокова інструкція:
Зайди на сайт вибіркових дисциплін за адресою http://194.44.198.79 та обери для вивчення дисципліни з переліку запропонованих.
При першому вході в систему вільного вибору дисциплін студент (денної/заочної форми навчання) у блоці Дисципліни має можливість ознайомитися з переліком вибіркових дисциплін, визначених за семестрами,  їх описом та подати адресу своєї електронної пошти для зворотного зв’язку. Після ознайомлення обрати одну вибіркову дисципліну з пропонованого переліку на 3 семестр та одну дисципліну на 4 семестр 2017/2018 навчального року.
Обсяг кожної вибіркової дисципліни становить 3 кредити...

Читати »

Розпочався ІІ СТУДЕНТСЬКИЙ ІСТОРИЧНИЙ ТУРНІР

22.02.2017 | 10:27

Сьогодні 21 лютого 2017 р. розпочався ІІ Студентський історичний турнір імені Михайла Грушевського, який уже другий рік поспіль організовує Наукова бібліотека та історичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка за підтримки Львівської міської ради.
У турнірі беруть участь 23 команди – студенти (історики та юристи) вищих навчальних закладів України, таких як:

Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка,

Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка.

Житомирський державний університет імені Івана Франка.

Запорізький національний університет.

Київський національний університет імені Тараса Шевченка.

Львівський національний університет імені Івана Франка.

Національний...

Читати »

Обговорення й оновлення програм з історії для базової загальної середньої освіти (5–9 класи)

20.02.2017 | 00:43

До уваги вчителів і викладачів історії! На платформі EdEra можна долучитися до обговорення й оновлення програм з історії для базової загальної середньої освіти (5–9 класи). Мета цієї роботи – розвантаження й осучаснення програм середньої школи.
Докладніше див. за посиланням:
https://histmon59.ed-era.com/
 
 

Читати »