Археологічний музей
- Про підрозділ
- Співробітники
- Методичні матеріали
- Дослідження
Про підрозділ
ІСТОРІЯ МУЗЕЮ
Зацікавлення у ХІХ ст. стародавньою історією та археологією у Європі, а також діяльність державних структур у напрямку збереження історичних пам’яток (наприклад, створення в Австро-Угорщині у 1850 р. ц.-к. Центральної Комісії з охорони пам’яток) спонукали до створення археологічних колекцій різних інституцій і приватних осіб. У Львові серед таких виділялися музеї Любомирських (1823 р.), Дідушицьких (1880 р.), Народного Дому (1873 р.), Ставропігійський музей (1889 р.), Музей старожитностей НТШ (1893 р., з археологічним відділом із 1900 р.), Церковний музей при митрополичій канцелярії (1905 р.) тощо. Археологічні збірки з’явилися також при університетах, зокрема, профільні кабінети засновані в університетах Харкова (1807 р.), Києва (1836 р.), Кракова (1867 р.), Варшави (1871 р.) та ін.
Археологічний кабінет (1880–1914 рр.)
Формування археологічних колекцій у Львівському університеті також має давні традиції. В останній чверті ХІХ ст. зусиллями професора класичної філології Людвіка Цвіклінського виникло «зібрання наукових засобів для викладання філологічно-археологічних та історично-географічних предметів». На одному із засідань Ради Професорів філософського факультету у 1880 р. Л. Цвіклінський запропонував звернутися до Міністерства освіти з проханням про виділення коштів на придбання дидактичних матеріалів для викладання згаданих дисциплін. Відтоді щорічно Університет отримував цільову дотацію для Археологічно-географічного кабінету на суму 300 злотих, розпорядником якої був Л. Цвіклінський.
Людвік Цвіклінський
“Історія Львівського університету” (1894 р.) про Археологічний кабінет
У 1893 р. «археологічно-географічна збірка» була поділена на дві частини. Тоді ж Міністерство надало 300 злотих вже виключно для закупівлі матеріалів із класичної археології, а в наступні три роки були заплановані кошти на суму 200 злотих щорічно. Кабінет фінансували за рахунок урядових дотацій і приватних пожертв. На початковому етапі це був лише «скромний зачаток археологічного кабінету», який включав тільки фотографії старожитностей, низку відомих публікацій із класичної археології, а також таблиці ілюстрацій, які презентували життя і найвідоміші пам’ятки стародавніх греків і римлян, тощо. Не було також окремого приміщення для зберігання збірки. Тільки з 1894 р., завдяки урядовим коштам і приватній дотації графа Кароля Лянцкоронського, планувалося закупити гіпсові копії античних пам’яток. Все ж на основі цієї збірки у зимовому семестрі 1893/1894 рр. професори Л. Цвіклінський і Б. Кручкєвіч прочитали лекції на археологічну і географічну тематику для гімназійних професорів.
Надалі усю збірку кабінету класичної археології було поділено на чотири відділи: 1) предмети та публікації археологічного змісту; 2) фотографії та малюнки пам’яток античного (класичного) мистецтва; 3) копії пам’яток мистецтва давнини; 4) відділ доісторичної археології, сформований у 1898 р. на основі колекції (близько 1,5 тис. знахідок) із розкопок проф. Ісидора Шараневича на могильнику висоцької культури біля с. Чехи (тепер с. Лугове) на Бродівщині.
Ісидор Шараневич
Кераміка з розкопок могильника біля с. Чехи, проведених під керівництвом І. Шараневича (фонди Археологічного музею)
За клопотанням проф. Л. Цвіклінського 1898 р. збірка Кабінету класичної археології отримала окреме приміщення. Рішенням Академічного Сенату на потреби кабінету передано частину будівлі, яку раніше займав фізичний інститут. Тут у великому виставковому залі експонували копії творів давнього та новочасного мистецтва, а поруч в аудиторії знаходилася археологічна збірка і проводили лекції з археології та класичної філології.
На початку ХХ ст. Археологічний кабінет перебував під керівництвом проф. Кароля Гадачека. Кабінет функціонував при кафедрі класичної археології та праісторії і знаходився на першому поверсі старого університетського корпусу (вул. Св. Миколая, тепер – вул. Грушевського, 4). Кабінет можна було відвідувати в неділю між 10 і 13 год., після попередньої домовленості.
Кароль Гадачек
Штемпель Археологічного кабінету
“Сатир”. Ілюстрація зі штемпелем Археологічного кабінету
Корпус Львівського університету на вул. Святого Миколая (тепер – вул. Грушевського, 4), у якому знаходився Археологічний кабінет
Археологічні збірки Університету у 1920–1930-х роках
У міжвоєнний період у Львівському університеті археологія розвивалася в рамках діяльності двох кафедр та їх інститутів – класичної археології проф. Едмунда Булянди і праісторії проф. Лєона Козловського. При кожній кафедрі були власні збірки. У колекції кафедри класичної археології у 1939 р. були діапозитиви, негативи, знахідки, фотографії, таблиці і гіпсові копії античних пам’яток.
Едмунд Булянда
Штемпелі Інституту/Закладу класичної археології Львівського університету (1920–1930-і роки))
При кафедрі праісторії зберігали знахідки з розкопок під керівництвом Л. Козловського, Т. Сулімірського, М. Смішка, а також палеолітичні предмети із стоянок Південної Франції (Шель, Солютре, Сен-Клер, Сен-Жіль, Абевіль), які подарував видатний український антрополог, етнограф та археолог Ф. Вовк.
Лєон Козловський
Інвентарна книга колекції Закладу праісторії Львівського університету (друга половина 1930-х років)
Після утворення Львівського державного університету імені Івана Франка, з ініціативи завідувача новоствореної кафедри археології та історії матеріальної культури проф. Ярослава Пастернака наприкінці 1939 р., на основі збірок згаданих кафедр, створено Археологічний музей. Його завідувачем у лютому 1940 р. призначений відомий львівський археолог і мистецтвознавець І. Старчук. Музей припинив існування у червні 1941 р., а його збірка втрачена.
Ярослав Пастернак
Іван Старчук
Наказ № 125 від 7 лютого 1940 р. про призначення Івана Старчука завідувачем Археологічного музею (п. 8)
Титульна сторінка неопублікованої статті Івана Старчука “Фрагменти чорно- і червонофігурної кераміки за збіркою Львівського університету
У післявоєнний час при кафедрі історії стародавнього світу та середніх віків була колекція сфрагістики, геральдики і нумізматики, реорганізована у 1959 р. в факультетський Кабінет допоміжних історичних дисциплін.
У 1950–1960-х роках львівська археологічна школа, ядром якої був відділ археології Інституту суспільних наук АН УРСР, вже мала досить вагомий доробок, значно поповнилися втрачені під час воєнного лихоліття фонди археологічних матеріалів. Саме на цей час припадають дослідження на таких хрестоматійних пам’ятках як Молодове, Кормань, Зимне, Івання, Острівець, Млиниська, Золочів, Лагодів, Черепин, Чижиків, Ріпнів, Бовшів, Пліснеськ, Судова Вишня та ін. У 1963–1969 рр., внаслідок реорганізації науково-освітньої галузі, Інститут суспільних наук перебував у структурі Львівського університету. Це дало змогу на базі університету створити археологічний музей, експозицію якого в основному склали матеріали, здобуті під час польових робіт співробітниками відділу археології ІСН.
Клопітка праця зі створення музейної експозиції розпочалася у 1966 р. Офіційно Музей археології історичного факультету створений за наказом ректора Університету М. Максимовича № 100 від 25 лютого 1967 р. У наказі також відзначено подякою працю по створенню музею співробітників ІСН Львівського університету О. Черниша, В. Барана, І. Свєшнікова, О. Ратича, а також завідувачу кабінету допоміжних історичних дисциплін В. Зваричу.
Володимир Зварич
Ігор Свєшніков
Наказ № 100 від 25 лютого 1967 р. про створення Музею археології історичного факультету ЛДУ імені І. Франка)
У березні 1967 р. Археологічний музей відкрив свої двері для відвідувачів. Першу екскурсію для учасників урочистого відкриття провела Лариса Крушельницька, яка брала активну участь у створенні експозиції. У відкритті музею взяли участь ректор Університету М. Максимович, проректори В. Рогаченко і Ф. Деркач, професори І. Вейцківський, Д. Похилевич, О. Зашкільняк, О. Черниш, секретар парткому Г. Давидова та ін.
Лариса Крушельницька
Ректор Університету М. Максимович урочисто відкриває Музей археології (березень 1967 р.)
Учасники урочистого відкриття Музею археології (березень 1967 р.)
Учасники урочистого відкриття Музею археології під час першої екскурсії. Розповідає О. Черниш (березень 1967 р.)
З кінця 1960-х років колекція Археологічного музею поповнюється за рахунок щорічних археологічних експедицій співробітників університету, а також випадково виявленими предметами, які надходили від студентів, вчителів історії, краєзнавців. Матеріали з пам’яток, розкопаних у 1970–1990-х роках, таких як Тадані, Зимне, Деревляни, Листвин (1970–1995 з перервами), Голишів (1971–1973), Хорів (1974–1980), поселень Розточчя, тепер експонуються в музеї.
Експозиція Музею археології (1960–1980-і роки)
Відвідувачі оглядають експозицію Музею археології
Від часу свого створення музей відразу став осередком, який об’єднав фахівців в галузі археології та спеціальних історичних дисциплін. Археологічні дослідження проводили доцент кафедри історії УРСР (1967–1969 рр.) Володимир Баран і завідувач музею (у 1972–2005 рр.) Роман Чайка, збіркою нумізматики опікувався Володимир Зварич (завідувач до 1971 р.). Після переходу на роботу в Університет куратором археологічної діяльності музею став М. Пелещишин.
Заняття в Музеї археології
Заняття в Музеї археології проводить Володимир Зварич
Екскурсію проводить Володимир Зварич
Микола Пелещишин
Роман Чайка
Одним з перших заходів високого рівня було проведення на базі музею всесоюзної археологічної конференції (16–19 листопада 1967 р.), участь в якій взяло близько 50 науковців з усього СРСР. 1973 р. на базі музею проведено міжвузівську студентську конференцію з питань археології, нумізматики та етнографії, де виступили студенти зі Львова, Тернополя, Ужгорода, Кам’янця-Подільського, Івано-Франківська.
Створення Археологічного музею і активізація археологічних досліджень у стінах Львівського університету стали основою для появи кількох нових ініціатив. Зокрема, пропонувалося відкрити спеціалізацію і створити спеціалізований науковий щорічник з археології і допоміжних історичних дисциплін, забезпечити приміщення для зберігання фондів, створити експедицію Львівського університету як окрему наукову структуру, підвищити статус музею тощо. І хоча більшість цих ініціатив так і не вдалося реалізувати, все ж у 1986–1995 рр. проведено повну модернізацію експозиції музею.
Сьогодні експозиція Археологічного музею розміщена в чотирьох залах, загальною площею 267 м², а фонди музею нараховують понад 35 тис. одиниць зберігання, які відображають розвиток матеріальної і духовної культури населення заходу України та сусідніх регіонів від палеоліту до пізнього середньовіччя. За роки існування Археологічного музею його відвідали кільканадцять тисяч осіб із багатьох республік СРСР, Польщі, Чехословаччини, Румунії, Болгарії, Угорщини, НДР, Куби, Канади, США, Нової Зеландії та ін.
Працівники музею щороку проводять археологічні експедиції, беруть участь в навчально-виховному процесі університету, надають консультації краєзнавцям і шанувальникам давньої історії України.
Співробітники
| завідувачПОГОРАЛЬСЬКИЙ Ярослав Володимирович | завідувач |
| зберігач фондівКЛЕБАН Леся Осипівна | зберігач фондів |
Методичні матеріали
РОБОЧА ДОКУМЕНТАЦІЯ МУЗЕЮ
ЕКСПОЗИЦІЯ
В експозиції Археологічного музею представлені матеріали, які характеризують розвиток матеріальної і духовної культури населення заходу України від палеоліту до середньовіччя.
ЗАЛА І. ДОБА ПАЛЕОЛІТУ ТА МЕЗОЛІТУ
У першій залі експонуються матеріали доби давнього кам’яного віку зі Середнього Подністер’я, численні знаряддя праці з кременю та предмети побуту, які виявив на стоянках первісної людини поблизу с. Молодове Чернівецької обл. відомий археолог О. Черниш. Вони демонструють, як поступово удосконалювалася техніка виготовлення знарядь – від примітивних, грубо оббитих каменів і ручних рубил до різноманітних спеціалізованих виробів із кременю та кісток тварин (у тому числі примітивні рогові молотки–кайла). Доповненням експозиції є діорама-реконструкція палеолітичного наземного житла, рештки якого виявлено на цій же пам’ятці. Його вважають одним із найстаріших у Європі та датують віком понад 40 тисяч років. Уявлення про тогочасну фауну складають експоновані кістки викопних тварин, зокрема, мамонта, волохатого носорога, північного оленя.
Окрім цього, тут представлені матеріали з інших палеолітичних (Кормань, Бабин) та мезолітичних (Сокіл, Борове, Баламутівка) пам’яток заходу України. Матеріали доби мезоліту – мініатюрні крем’яні знаряддя з гострими краями (мікроліти), які були вкладками до списів, гарпунів, а також наконечниками стріл. Ці інструменти свідчать про перехід первісних людей до індивідуальних форм полювання.
ЗАЛА ІІ. ДОБА НЕОЛІТУ, ЕНЕОЛІТУ ТА РАННЬОЇ БРОНЗИ
Друга зала відображає історію людини у добу неоліту, мідно-кам’яного (енеоліту) та ранніх етапів бронзового віку.
Неолітичний час представлений знахідками культури лінійно-стрічкової кераміки із багатошарової пам’ятки поблизу с. Тадані, яку досліджував М. Пелещишин. Це знахідки різноманітних крем’яних знарядь праці та керамічного посуду.
Період енеоліту репрезентовано в експозиції музею надзвичайно багато та повно. Ареал досліджених пам’яток охоплює землі історичної Галичини та Волині – це пам’ятки поблизу Белза, Червонограда, Зимного, Листвина, Таданей, Голишева, Добрячина, Хорова та низки інших, дослідження на яких проводив відомий український археолог М. Пелещишин. У вітринах представлено цілі форми керамічного посуду, пряслиця, численні крем’яні знаряддя праці (сокири, серпи, ножі, скребки), кістяні вироби (шила, проколки, декоративні нашивки та накладки на одяг), які належали населенню таких культур, як лендельська, лійчастого посуду.
Особливе місце в експозиції займає розділ, присвячений трипільській культурі, оскільки її дослідження у стінах Львівського університету має давні традиції. Вони пов’язані з іменами таких відомих учених, як К. Гадачек, Л. Козловський та інші. Зокрема, в експозиції представлені розписні керамічні горщики із Кошилівців та розписна миска із трипільського поселення у печері Вертеба поблизу с. Більче-Золоте Тернопільської обл. Вагоме місце відведене і трипільській зооморфній та антропоморфній пластиці.
Ранній період бронзового часу представлений артефактами городоцько-здовбицької культури шнурової кераміки. Ці знахідки походять із пам’яток Зозів, Хрінники, Городок, Хорів, Кунисівці, Млинів, розкопки яких проводив І. Свєшніков. Це переважно керамічний посуд, оздоблений врізними різноманітними лінійними орнаментами у вигляді мотузки, крем’яні знаряддя праці – сокири, серпи, наконечники списів та стріл, ножі, краї яких підгострені ретушшю. Увагу привертають мідні рибальські гачки із Городка на Волині.
ЗАЛА ІІІ. ДОБА ПІЗНЬОЇ БРОНЗИ І РАННЬОГО ЗАЛІЗА
Третій експозиційний зал висвітлює віхи історії у період пізньобронзової епохи та ранньозалізного віку. Ці знахідки належать до таких культур, як комарівська, лужицька, Ноа, висоцька, латенська.
Цікавим є розділ, присвячений комарівській культурі, у якому представлено багатий поховальний інвентар із курганного поховання поблизу с. Івання Рівненської обл. Це різноманітні глиняні посудини – від мініатюрних до велетенських, бронзові кинджал та браслети. Серед експонатів, які характеризують культуру Ноа, цікавими є вироби із бронзи – кельт та різноманітні бронзові знаряддя. Вони супроводжуються демонстрацією керамічних форм, які походять із пам’яток поблизу сіл Острівець і Макарівка.
На особливу увагу заслуговує експозиція, що присвячена висоцькій культурі, оскільки першість у її виявленні та дослідженні належить ученим Львівського університету – М. Грушевському, І. Шараневичу, Т. Сулімірському, Л. Крушельницькій. Це різноманітні форми керамічного посуду (деякі з яких походять із розкопок І. Шараневича), фрагменти керамічного зображення птаха, вироби з кременю – серпи, ножі. Рівень розвитку висоцької культури висвітлюють матеріали із ґрунтового могильника, дослідженого в околицях Золочева. Вони представлені декоративними виробами із металу, мініатюрними глиняними посудинками та іншими речами.
Експозиція висвітлює також матеріальну культуру населення грецьких колоній Північного Причорномор’я. Походять вони здебільшого із Ольвії, Херсонеса, Тіри. Це предмети побутового вжитку, різноманітні форми глиняного посуду (амфори, світильники, чаші), серед якого присутня як червонолакова, так і чорнолакова кераміка.
ЗАЛА IV. ДАВНІ СЛОВ’ЯНИ І КИЇВСЬКА РУСЬ
Остання зала експозиції музею присвячена історії східних слов’ян та їхніх сусідів до середини ХІІI ст. Представлено матеріали липицької, пшеворської, черняхівської, празько-корчацької культур, які походять із Ріпнева, Дем’янова, Чижикова, Зимного, де дослідження проводили М. Смішко, В. Баран, В. Ауліх. Цікавою є колекція предметів озброєння пшеворських воїнів та комплекс залізних знарядь праці черняхівських племен. Серед цієї багатоманітності заслуговують на увагу римські імпорти із багатого липицького поховання поблизу с. Чижикова – бронзові ойнохоя, миска та шпори, що засвідчують тісні зв’язки наших земель із античною цивілізацією.
Важливе місце в експозиції музею займають знахідки із одного з небагатьох ранньослов’янських городищ біля с. Зимно Волинської обл. Це, насамперед, різноманітні вироби з металів – прикраси, предмети побуту, ливарні форми та тиглі для виготовлення різноманітних виробів.
Княжа доба Х–ХІІІ ст. представлена знахідками з літописних Галича, Пліснеська, Судової Вишні, а також Листвина. Із Пліснеська експонуються різноманітні вироби з металів – предмети озброєння (наконечники стріл, списів, сокири), знаряддя праці (наральники, чересла), прикраси (персні, підвіски), скляні браслети. Привертають увагу глиняні розписні писанки. Кільканадцять керамічних плиток з рельєфним орнаментом походять із княжого Галича.
Багатий археологічний матеріал виявлений в результаті багатолітніх досліджень городища поблизу с. Листвин Рівненської обл., які проводив Р. Чайка. Вони засвідчують як високий рівень розвитку виробничих сил (керамічний посуд, знаряддя праці), так і рівень повсякденного життя (прикраси, серед яких є і бурштинові, гральні кістки та багато іншого). З цього городища походить і значна кількість виробів з металу, серед якого особливої уваги заслуговує завершення піхов меча, виконаного у скандинавському стилі.
Дослідження
Науково-дослідна робота (публікації про музей та його колекцію)
Бібліотека музею_список матеріалів
Хроніка подій у музеї за 2006-2015 рр.
НАПРЯМИ РОБОТИ МУЗЕЮ.
Головні напрями роботи:
- участь в організації навчально-виховного процесу;
- науково-дослідна діяльність;
- комплектування музейних зібрань;
- експозиційна, фондова та пам’яткоохоронна роботи.
Археологічний музей:
- створений із метою вивчення, збереження та використання пам’яток матеріальної та духовної культури давнього населення України;
- проводить обстеження, дослідження та атрибуцію пам’яток археології, дає рекомендації щодо їх збереження;
- пропагує та популяризує досягнення археологічної науки, надає можливість викладачам факультету використовувати експозиційний та фондовий матеріал музею в науково-дослідній роботі та навчальному процесі. Практичні заняття з окремих тем курсу “Археологія”, нормативних та спеціальних курсів археологічних дисциплін зі студентами денної та заочної форми навчання відбуваються в приміщенні музею. Заняття проводять співробітники музею та викладачі кафедр факультету.
- надає фахову допомогу студентам інших факультетів Університету, студентам інших вузів, а також учням коледжів, ліцеїв, середніх шкіл;
- здійснює освітньо-виховну роботу з учнями шкіл та інших освітніх закладів шляхом проведення оглядових та тематичних екскурсій, уроків-екскурсій, надання консультацій з питань історії, археології та краєзнавства;
- здійснює щорічні археологічні експедиції зі студентами факультету, бере участь у наукових конференціях та семінарах, популяризує свою роботу в пресі, на радіо та телебаченні;
- співпрацює з науковими установами та особами, які займаються вивченням пам’яток археології, в тому числі і в рамках міжнародного співробітництва в науковій сфері.