19 березня 2019 року у стінах Наукової бібліотеки ЛНУ імені Івана Франка відбувся семінар Ради молодих вчених Інституту українознавства НАН України, за співпраці із Львівським медієвістичним клубом.
Модератор заходу – Павло Артимишин, голова Ради молодих вчених Інституту українознавства ім.І.Крип’якевича.
Із цікавою доповіддю про “Русь і її королі ХІІІ–XIV століть” виступив Ілля Паршин, кандидат історичних наук, доцент кафедри історії середніх віків та візантиністики Львівського національного університету імені Івана Франка, науковий співробітник відділу історії середніх віків Інституту українознавства ім.І.Крип’якевича НАН України. Значну частину доповіді було присвячено таким історичним постатям, як: княгиня Ольга, Володимир Великий, Анна Ярославна, Ізяслав Ярославич, Ярополк Ізяславич, Коломан та Саломея, Мстислав Удатний, Роман Мстиславич, Данило Романович, Юрій Львович, Белла ІV, Юрій ІІ Тройденович. Прослідковуючи титулування монархів, починаючи з часів Київської Русі, окрему увагу приділив князеві Ізяславу Ярославичу та його синові Ярополку, якого коронував римський папа Григорій VІІ.
Що стосується західноєвропейських писемних джерел, у яких фігурувала назва “Русь” та “король Русі”, то доповідач зазначив, що у західноєвропейських джерелах до ІХ ст. назву “Русь” не використовували, а фігурувала назва “Скіфія”. Зокрема доповідач звернув увагу на те, що Бертинські аннали 839 року містять найдавнішу західноєвропейську згадку про Русь та назву “король Русі”. Про події часів Галицько-Волинського князівства, окрім Галицько-Волинського літопису, є згадки у Рочнику Красінських. Також про коронування Данила Романовича згадує Ян Длугош та Ніколо де Кальві.
Доповнювали та ілюстрували доповідь фотографії обкладинки Молитовника Гертруди, підпису Анни Ярославни, печатки Юрія Львовича та ін. На завершення Ілля Паршин прокоментував низку запитань від учасників обговорення, розвінчав деякі міфи, та, попри деякі розбіжності, підкреслив багато цікавих деталей.
Доповідач наголосив на важливості та подальшому вивченні цієї тематики та закликав молодих дослідників до подальших розвідок, бо достеменно невідомо наскільки правдиво європейські хроністи зуміли перенести свої
знання про Русь.