Геноциди ХХ ст. у концептуальних інтерпретаціях та оцінках історіографії

06.12.2017 | 17:14

5 грудня у Науковій бібліотеці відбулась лекція українського історика, доцента кафедри нової та новітньої історії зарубіжних країн Львівського національного університет імені Івана Франка Андрія Козицького. Захід організований спільнотою HistArt.
У вступному слові Андрій Козицький звернув увагу слухачів на те, що останнім часом такі терміни як “геноцид” та “голодомор” вживаються легковажно, у невластивому для них контексті. Зокрема, йдеться про вживання цих термінів сучасними українським політиками. А це призводить до своєрідної нівеляції значення цих термінів та їхньої баналізації.
Власне поняття “геноцид” створив юрист Рафал Лемкін, випускник Львівського університету. Історик відзначив, що досить символічно лекція відбувається у бібліотеці, в якій ймовірно молодий Лемкін готував свою магістерську роботу, що присвячена знищення вірменського населення Османської імперії в часи І світової війни. Власне у цей час молодий юрист проводив порівняння між знищенням вірменського населення та винищенням християн-асирійців на території Іраку. Лемкін відзначив, що обидві події відбувались за схожою схемою. У цей ж час він виступає ініціатором запровадження до юриспруденції термінів “варварство” та “вандалізм” як злочинів. Вже у час ІІ Світової війни його погляди знайшли підтримку і згодом, у 1944 р. він вперше вживає поняття “геноцид” у своїй книзі “Axis Rule In Occupied Europe: Laws Of Occupation, Analysis Of Government, Proposals For Redress”.
Хоча й термін не був використаний у вироку Нюрнберзького процесу, однак він увійшов до правових актів ООН 1946 р. та 1948 р., зокрема Конвенції про запобігання геноциду та покарання за нього. Дана конвенція ратифікована 147 країнами.
За словами Андрія Козицького, від 1944 р. до нашого часу виникло декілька термінів на окреслення винищення великих груп людей: геноцид, політицид, урбіцид, лінгвоцид, етноцид, екоцид, феміцид, автогеноцид, гендерцид, демоцид, класоцид. Не всі з них прижились у світовому праці та науці.
Насамкінець історик звернув увагу на Голодомор як геноцид українського народу та навів декілька рис, які виділяють його порівняно з іншими масовими знищеннями людей у ХХ ст.: українці – це найбільший народ, який постраждав від геноциду у ХХ ст.; українці становили більшість населення на території, де відбувся акт геноциду (75% населення УРСР, схожа ситуація з камбоджійцями); населення було позбавлене можливості втекти за кордон (спільно із випадком євреїв та циган); катастрофічні демографічні наслідки й подальший малий приріст населення (спільно з євреями найменший приріст серед усіх народів, що постраждали від геноциду).
Після цього Андрій Козицький відповів на запитання слухачів.