ХХІІІ ФОРУМ ВИДАВЦІВ У ЛЬВОВІ_підсумки і фотозвіт

В рамках ХХІІІ-го Форуму видавців у Львові (15-18 вересня 2016 р.) відбувся ряд цікавих заходів на тематичному майданчику з історії, який курувала Наукова бібліотека Львівського національного університету імені Івана Франка. Пропонуємо огляд вибраних заходів та фото з них.

Презентація книги. Кульчицький С., Якубова Л. Триста років самотності: український Донбас у пошуках смислів і Батьківщини. ‒ К.: TOB «Видавництво “Кліо”», 2016. ‒ 720 с.

Презентація книги відбулася на історичному факультеті ЛНУ ім. І. Франка. Видання, поза сумнівом, матиме не лише резонанс у наукових колах, а й практичне значення у подоланні багатьох стереотипів стосовно Донбасу, які нині є в українському суспільстві. Це фактично перша в українській історіографії праця, у якій здійснено комплексний аналіз політичної, соціально-економічної та етнокультурної історії Донеччини і Луганщини у новий та новітній періоди.

Головним спікером на презентації була співавторка праці Л. Якубова, доктор історичних наук, старший науковий співробітник Інституту історії України НАН України. У своїй доповіді дослідниця поставила низку актуальних питань, зокрема:

• Чим Донбас є для України і чим Україна є для Донбасу?
• Коли Луганщина і Донеччина перетворились на Донбас і які чинники були головними у цьому перетворенні?
• Якою є ідентичність сучасного населення Донбасу?

Відповіді на ці та багато інших болючих запитань можна знайти у презентованій книзі. Проте Л. Якубова охоче відповіла на всі репліки, зауваження, які поставили учасники презентації – завідувач відділу історії Української революції Інституту історії України НАН України професор Владислав Верстюк, викладачі, аспіранти та студенти історичного факультету Львівського університету, аспіранти та співробітники Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України. Активне обговорення ще раз засвідчило, наскільки пов’язана з Донбасом проблематика є складною та актуальною.

Л. Якубова наголосила на необхідності публікації праць із локальної історії в системі координат історії України, і не лише про Донбас, а й про Крим, Закарпаття, Буковину й інші історичні регіони. Стосовно ж Донбасу дослідниця зазначила, що “вузлом больових точок”, у якому зав’язані всі сучасні проблеми регіону, є радянський період. Донбас став тією “лабораторією”, яка засвідчила усі негативи радянських експериментів. І великою проблемою на сьогодні є те, що більша частина населення Донбасу – люди із “зав’язаними очима”, які не знають, куди мають рухатись. Проте головний месидж доповіді Л. Якубової – оптимістичний: Донбас – це Україна: і з міжнародно-правової точки зору, і з ментальної.

Роман Тарнавський

Презентація навчального посібника “Час народів. Історія України ХІХ століття”.

Презентація відбулася 17 вересня у Науковій бібліотеці Львівського Університету. Посібник підготував колектив викладачів кафедри новітньої історії України ЛНУ ім. Івана Франка (Аркуша О., Кондратюк К., Мудрий М., Сухий О. ). Книжка вийшла друком у видавництві “Літопис”.

Презентація карти“Топонімія Криму”.

16 вересня 2016 р. на історичному тематичному майданчику (куратор – Наукова бібліотека Львівського національного університету імені Івана Франка) 23 Форуму видавців у Львові відбулася презентація карти “Топонімія Криму”. Її представив ініціатор видання – відомий журналіст, головний редактор інтернет-видання “Історична правда”, викладач Українського католицького університету Вахтанг Кіпіані.

Доповідач розповів, що станом на 2014 р. не існувало великої карти Криму українською мовою. Не було також і карти зі споконвічною топонімікою півострова. Остання карта Криму кримськотатарською мовою була опублікована ще у 1930-х рр. В. Кіпіані вдалося її придбати, а згодом він вирішив організувати підготовку та видання карти, яка б показала багату дорадянську топонімічну традицію Криму. Гроші зібрали у вигляді пожертв; один доброчинець профінансував половину видатків. Серед осіб, які працювали над картою, було відзначено відомого українського картографа, доктора географічних наук, професора Київського національного університету імені Тараса Шевченка Ростислава Соссу.

“Карта “Топонімія Криму” видана передовсім для усіх українців, не лише для кримських татар. Зараз у навчальних програмах українських шкіл буде більше уваги до Криму, тому було б чудово, якби ця карта була присутня в усіх школах України. На цей час, – повідомив В. Кіпіані, – карта є в усіх школах трьох українських обласних центрів (Миколаїв, Луцьк, Вінниця) та міста Яремче. У Львові вже придбано для шкіл 50 карт”.
На презентованій карті вказані не тільки кримськотатарські географічні назви (хоча вони й абсолютно переважають – їх близько 90 %), а й інші – грецькі, генуезькі тощо. Для деяких населених пунктів вказано кілька назв, які змінювали в часі одна одну або й існували паралельно. 90 % кримськотатарських топонімів і досі живуть у пам’яті людей, які повернулися з депортації. Кримські татари дуже добре пам’ятають, де їх мала Батьківщина. Нещодавно Верховна Рада України повернула історичні назви у топонімію Криму, хоча й відтермінувала реалізацію цієї постанови до деокупації Криму.

У презентації також взяла участь кандидат історичних наук, доцент, завідувач кафедри давньої історії України та архівознавства, автор навчального посібника “Історична географія України” Ольга Щодра. Вона зробила ґрунтовний екскурс в історію Криму, наголосивши, що топонімічна традиція півострова дуже давня і багата. Скіфи, сармати, таври, античні греки, готи, греки середніх віків (які вже були не так етнічною, як релігійною спільнотою), половці, генуезці, кримські татари – всі зробили свій внесок в історію Криму. Населення півострова завжди було етнічно строкатим, наприклад, у генуезькому місті Кафа (сучасна Феодосія) у ХV ст. із 70 тис. населення генуезців була лише тисяча, решта – це тюрки, русини, вірмени. З часом стали домінувати кримськотатарські топоніми. Хоча в історичних джерелах етнонім “кримські татари” зустрічається тільки із ХVІ ст., їх етногенез має давню історію.

На завершення презентації В. Кіпіані підкреслив, що ця карта має свідчити і нагадувати українцям про Крим, який має бути після деокупації – дерадянізований, а процес цей повинен відбуватися з повагою до місцевої історії та культурних традицій корінного народу.

Олександр Седляр

Круглий стіл “Європейські виміри ісламу: “великий кордон” і цивілізаційні впливи”

18 вересня 2016 р. в рамках заходів 23 Форуму видавців у Львові в Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка відбулося засідання круглого столу ЄВРОПЕЙСЬКІ ВИМІРИ ІСЛАМУ: “ВЕЛИКИЙ КОРДОН” І ЦИВІЛІЗАЦІЙНІ ВПЛИВИ, а також обговорення видання “Якубович М. Іслам в Україні: історія і сучасність”.

Модератор – Богдана Сипко. Учасники: муфтій Саїд Ісмагілов, Роман Назаренко.

Засідання круглого столу було присвячене європейській опінії ісламського світу як потужного джерела культурного суперництва та найзмістовнішого образу Іншого. Схід – не просто витвір уяви західноєвропейської спільноти, але й вагома складова його культури, репрезентант системи стереотипів та парадигми міжкультурної та міжетнічної комунікації. Тож опісля Хрестових походів, чи не з новою силою сьогодні постало протистояння ісламського світу та європейської цивілізації у боротьбі за політичну чи культурну доцільність?

Мілітарні конфлікти на Близькому та Середньому сході спричинили хвилю міграцій поза межі бойових дій, що призвело до актуалізації й посилання конфлікту пануючого (європейського) дискурсу з маргінальним (у цьому випадку – орієнтальним). Задекларувавши готовність надати підтримку постраждалим у воєнному конфлікті, європейські країни навряд були готові до проявів радикальних течій ісламу. Це призвело до ворожих, а подекуди й ксенофобських, настроїв у світі щодо мусульман.
Зокрема цей конфлікт добре ілюструє гуманітарна сфера, яка зрезонувала низкою публікацій, маркованих антимусульманськими алюзіями. На цьому факторі наголосила Богдана Сипко, авторка дисертаційного дослідження “Мусульманська спільнота у громадсько-політичному житті Франції (1995-2007 рр.)”. Тож Б. Сипко апелювала до негативних конотацій, які викликали вищезгадані видання: Мішель Ульбек “Покора”, Буалем Сансаль “2084”, П’єр Бірнбаум “Франція для французів”, Паскаль Брюкнер “Тиранія каяття. Есе про західний мазохізм”.

Звернув увагу на досить агресивний характер західноєвропейських публікацій про іслам також і муфтій Саїд Ісмагілов, який відзначив певні візуальні та поняттєві демотиваційні маркери. Видається, що цивілізаційна криза, яку переживають країни Європи, спонукає шукати шляхи збереження своєї ідентичності за допомогою протиставлення та репресивного сприйняття Іншого. Водночас цій цивілізаційній кризі сприяє агресія ісламістських радикальних течій. Проте не слід забувати, що в межах традиційного мусульманського суспільства, за словами Романа Назаренка, такі деструктивні елементи є виключеними, тож реалізуватись у країнах Європи, де задекларовані демократичні цінності, їм значно легше. Відтак поміркована мусульманська спільнота постала перед проблемою виживання у системі стереотипів конфлікту. То чи битва за культурне виживання візьме верх над політичною доцільністю?

Прикметно, що фронтиром орієнтального світу й західноєвропейської цивілізації стали саме українські терени. Іслам як релігія в Україні існувала з давніх-давен, що значно вплинуло на культурно-історичну, етнонаціональну, економічну та політичну сфери нашої держави. “Україні випала особлива доля, адже вона знаходиться не лише на перехресті всіх доріг, не лише на кордоні Європи з Азією, не лише там, де закінчується історія і починається легенда, але й на місці зустрічі християнства та ісламу” – відзначив Саїд Ісмагілов, муфтій ДУМУ “Умма”. Відтак Саїд Ісмагілов наголосив на достатньо лояльному ставленні українців до мусульманської громади. Зокрема муфтій апелював до соціологічного дослідження, що було здійснено з ініціативи мусульман України упродовж 2013-16 рр., і простежив певну позитивну динаміку та поінформованість українців про іслам. Результати опитування, яке охопило десять регіонів України, репрезентує збільшення інтересу українців до мусульманської культури, показує позитивне ставлення до мусульманської громади, а також дає можливість простежити джерело отримання інформації про іслам та особливості міжкультурної комунікації. Саїд Ісмагілов також анонсував оприлюднення та детальніший аналіз здійсненого опитування.

Після засідання круглого столу, відбулася презентація видання Михайла Якубовича “Іслам в Україні: історія і сучасність”. Книга – одна з перших в українській науці монографій, що присвячена висвітленню долі ісламу і мусульман на українських землях. До того ж, присутні мали нагоду оглянути книжково-документальну виставку, що ілюстрували орієнтальні студії у фондах Наукової бібліотеки, серед яких слід відзначити унікальні пам’ятки арабської рукописної спадщини та перше видання “Корану” українською мовою.

 Вікторія Кметь