Захід проводився за спільної ініціативи Львівської міської організації «Рух» та співробітників кафедри новітньої історії України ім. М. Грушевського, які проаналізували здобутки рухівців на зламі 80–90-х рр. ХХ ст. Суспільно-політичні настрої українців зводились до засудження дій радянських політиків і військових, солідарності з активістами Польщі, країн Балтії і одвічною дилемою, окресленою панічними перспективами, «Що робити далі?» – про це й дискутували у стінах університету рухівці, науковці, молодь.

З привітальним словом до учасників та гостей конференції звернувся проектор з науково-педагогічної роботи та соціальних питань і розвитку Володимир Качмар та відзначив унікальність цього громадсько-політичного об’єднання, окресливши його як своєрідну енциклопедію українського державотворення. Декан історичного факультету Степан Качараба наголосив на важливості зібрання свідчень рухівців, які в майбутньому будуть вивчати молоді історики й закликав кожного з присутніх написати свої спогади про буремний час участі в Народному Русі України.

Про формування громадсько-політичних діячів в академічному середовищі львівського Інституту суспільних наук розповів директор Інституту українознавства. ім. І Крип’якевича НАН України Ігор Соляр. Підсумував вітальні промови очільник львівського осередку Руху Ігор Мартинюк: «Народний Рух України – це політична сила, яка не може зникнути, допоки не виконає свою місію, а це потужна демократична, проєвропейська Україна з монолітним громадянським суспільством. Це місія всього народу, тому ми і є Народний Рух України».

Емоційним був виступ одного з учасників Руху академіка НАН України Ігоря Юхновського: «До кінця 80-х розвиток українського націоналізму – в межах національно свідомої патріотичної української інтелігенції, яка боролась за це, сиділа в тюрмах, і в партійному середовищі українському зростали і переплелись між собою на зламі 80-х – 90-х років. І треба було лише якогось такого вибуху, щоб цим можна було скористатися і проголосити незалежність України. Вона була проголошена більшістю у 300 голосів. Голосували всі». Саме про нього вже третій рік поспіль пише дисертаційне дослідження аспірант кафедри Петро Дацків.

Завідувач кафедри новітньої історії України ім. М. Грушевського Олексій Сухий зазначив: «Свідченням змін в українському суспільстві стає громадська активність. У 1987 р. в Києві виник Український культурологічний клуб, Товариства лева у Львові, а згодом – Народний союз сприяння перебудові в Одесі та Комітет підтримки перебудови у Ворошиловграді. Восени 1987 р. Василь Барладяну, Іван Гель, Михайло Горинь, Зорян Попадюк, Степан Хмара, В’ячеслав Чорновіл оголосили про створення Української ініціативної групи за звільнення в’язнів сумління. 30 грудня 1987 року відновлено діяльність Української Гельсінської групи. Влітку 1988 р. відбулися перші масові мітинги у Львові, який став центром громадсько-політичної активності в Україні».

«Пам’ять про події сторічної давності дуже важлива, оскільки Акт Злуки був головним досягненням Української революції. Тоді українці заявили, що вони є, що вони єдині. Ця втілена ідея соборності мотивувала в подальшому український рух і в міжвоєнний час, і в період Другої світової війни, і аж до утворення української держави, адже рухівці стали активними учасниками Живого ланцюга 1989р., який об’єднав всю Україну й країни Балтії», – резюмував у своїй доповіді доцент кафедри новітньої історії України ім. М. Грушевського Олег Павлишин.

Доцентка кафедри новітньої історії України ім. М. Грушевського Олена Лукачук розповіла присутнім про зв’язки членів НРУ з литовським об’єднанням «Саюдіс» та продемонструвала документи їхньої співпраці, взяті з публічних і приватних архівів.

Ігор Підкова, доцент кафедри новітньої історії України ім. М. Грушевського, детально проаналізував досвід парламентської виборчої кампанії 1990 року.

Виголошені наукові доповіді сприяли розгортанню запальної дискусії мж дослідниками та самими учасниками НРУ, почався обмін спогадами між Степаном Давимукою, Михайлом Косівим, Всеволодом Іськівим, Андрієм Леликом, Ігорем Гавришкевичем, Богданом Якимовичем, Миколою Литвином, Тарасом Пахолюком, Богданом Калиняком та Лілією Бойчишин.

Науковий захід завершився домовленістю про видання книги, присвяченої 30-річній діяльності НРУ та організацією запису спогадів учасників Руху дослідниками Центру усної історії та біографістики, що діє при кафедрі новітньої історії України ім. М. Грушевського.