Засідання міждисциплінарного семінару Modus Legendi: Жіночі образи Першої світової війни у мистецтві у Східній Галичині

15.03.2018 | 10:21

14 березня у Науковій бібліотеці відбулось засідання міждисциплінарного семінару Modus Legendi: Жіночі образи Першої світової війни у мистецтві у Східній Галичині. Із доповіддю виступила Мар’яна Байдак, асистентка кафедри новітньої історії України імені Михайла Грушевського, ЛНУ ім. Івана Франка, членкиня Української асоціації дослідників жіночої історії.
У вступному слові доповідачка зробила наголос на тому, що входить до поняття “візуальне мистецтво” – художні картини, карикатури, агітаційні та рекламні малюнки з газет, листівки, фотографії.
З початком війни українські митці не так гостро зреагували на неї як західноєвропейські. Галицькі художники, об’єднані навколо Пресової кватири Українських Січових Стрільців, стали творцями ідейного обличчя українських солдат. До когорти митців входили Осип Курилас, Іван Іванець, Лев Гец, Осип Сорохтей, Лев Лепкий, Микола Угрин-Безгрішний та ін. Для їхньої творчості висвітлення жіночих образів є малохарактерним. Чи не єдиною, хто активно торкалась воєнної та жіночої тематики у своїй творчості, була відома мисткиня Олена Кульчицька.
За словами Мар’яни Байдак, для українських митців Галичини одним із найхарактерніших жіночих образів було зображення сцен прощання стрільців з дівчатами та матерями (О. Курилас, Л. Гец). Однак позитивний дискурс зображень на цю тематику дисонує із спогадами часів війни та літературними описами.

Позитивний образ жінки можна побачити у серії листівок за полотнами О. Куриласа “Бо війна війною”, які своєрідно показують як поводитись жінкам зі стрільцями. Загалом для творчості Куриласа є характерним позитивне зображення жінок, часто у народних строях. Для його полотен є звичним зображення жінок у традиційних ролях матері та господині. Торкався він й тематики біженства та долі дітей, матеріальних втрат та доль жінок, а також повсякденних обов’язків селянок. Йому ж належить портретне зображення Олени Степанів – чи не єдине художнє полотно такого роду із зображенням жінки з лав УСС.
Дещо інше ставлення до війни та жіночої долі у ній присутнє у творчості Олени Кульчицької. За словами доповідачки, для художниці характерним є акцент на тому, що війна знищує все довкола, у першу чергу – людей. Кульчицька наголшувала, що війна є трагедією для українського народу, зображуючи своїх героїв та героїнь в національному вбранні. У своїх полотнах мисткиня торкається тематики біженства, долі старих людей, а також стрілецьких могил як символіки релігійності українського народу.
Жіночі образи використовувались й у пресі, зокрема для присоромлення чоловіків (наприклад у журналі “Бомба”). На жіночі образи натрапляємо й у листівках.
Що ж до фотографій, то більшість із них є постановочними. Фото має публічне (напр. фронтове) та приватне (напр. сімейне) значення. Часто жінок можна побачити на фотографіях солдатів, що повернулись додому у відпустку. Щодо фотографій жінок, що воювали в лавах УСС, то найбільше збережено зображень Софії Галечко.
Доповідачка звернула увагу й на пропагандистські фотографії, де жіночий образ використовувався для ілюстрації дружнього відношення солдат до цивільного населення.

Окремо Мар’яна Байдак розповіла про фотографії жінок, що займались громадською діяльністю, а також жінок, що перебували у таборах часів І світової війни.
Доповідачка підсумувала, що для українського мистецтва Галичини характерним є зображення героїзму людини, а не повсякденного життя. Твори мистецтва часто моделювали поведінку жінок із солдатами. Також для візуальних джерел є характерним те, що вони не торкаються тематики релігії та Бога.
За словами Мар’яни Байдак, у творах живопису жінці відводяться традиційні ролі, навіть у творчості таких прогресивних художниць як Олена Кульчицька. Зовсім по-іншому постають жінки на фотографіях часів І світової війни.
Після закінчення виступу розпочалась дискусія щодо способів трактування творів візуального мистецтва як історичних джерел.
Назарій Лоштин