Генеалогія як спеціальна історична дисципліна

Тип: На вибір студента

Кафедра: давньої історії україни та архівознавства

Навчальний план

СеместрКредитиЗвітність
72Залік

Лекції

СеместрК-сть годинЛекторГрупа(и)
720доцент Целуйко О. П.Іст-41с, Іст-42c, Іст-43c, , ,

Опис курсу

Анотація  навчальної   дисципліни:

Мета курсу полягає у поглибленому вивченні генеалогії як спеціальної історичної дисципліни. На основі використання найновіших здобутків джерелознавства, історіографії та інших спеціальних галузей історичної науки вони повинні оволодіти вміннями та навичками аналізу джерельного матеріалу, його опрацювання та узагальнення. Передбачається освоєння студентами необхідних навичок роботи по проведенню генеалогічних пошуків на теренах України, формування вміння критично опрацьовувати рекомендовані джерела та літературу, аналізувати фактологічний матеріал, виявляти вміння робити його порівняння та аналіз. Студенти будуть ознайомленні із відповідною вітчизняною та зарубіжною історіографічною спадщиною.

 

Результати навчання:

  • знати:

головні групи генеалогічних джерел зазначеного хронологічного періоду, історію розвитку світової та української генеалогії, головні історіографічні пам’ятки курсу, системи соціального етикету того часу. Зміст понять: генеалогія, рід, генеалогічні таблиці, генеалогічні розписи, система соціального етикету, династія.

  • вміти:

класифікувати та опрацьовувати генеалогічні джерела, встановлювати їх автентичність, самостійно провадити генеалогічні дослідження та оформлювати їх результати у вигляді генеалогічних таблиць та розписів, орієнтуватися у сучасній генеалогічній літературі, використовувати при генеалогічних дослідженнях відкриті джерела інформації, аналізувати та розуміти роль і значення родинних зв’язків в епоху середньовіччя, ранньомодерний час, новітній період.Опис Генеалогія як СІД

Рекомендована література

  1. Аксенов А. Генеалогия // Вопросы истории. 1972. № 10.
  2. Аксенов А. Генеалогия московского купечества XVIII в.: из истории формирования русской буржуазии. М.,1988.
  3. Антонович В. О происхождении шляхетских родов в Юго-Западной России. К., 1867.
  4. Барвінський Б. Конашевичі в перемиській землі у XV і XVI ст. Генеалогічно-історична монографія // Записки НТШ. Т. С. Львів, 1930. С. 19–175.
  5. Босворт К. Мусульманские династии. Справочник по хронологии и генеалогии. М., 1971.
  6. Бычкова М. Некоторые задачи генеалогического исследования // Вспомогательные исторические дисциплины. Л., 1983. Т. ХІV.
  7. Бычкова М. Е. Генеалогия в советской исторической литературе // Вспомогательные исторические дисциплины. Вып. 7. М., 1976. С. 39–85.
  8. Винар Л. Українське Генеалогічне і Геральдичне Товариство: генеза і діяльність // Український історик. 2003. Ч. 1–5. С. 141–170.
  9. Войтович Л. Генеалогія династій Рюриковичів і Гедиміновичів. Довідник. К., 1992.
  10. Войтович Л. Нащадки Чингіз-хана: Вступ до генеалогії Чингізидів-Джучидів. Львів, 2004.
  11. Войтович Л., Целуйко О. Генеалогія. Навч. посібник. Львів, 2008.
  12. Войтович Л., Целуйко О. Правлячі династії Європи. Біла Церква, 2008.
  13. Волчко-Кульчицький І. Історія села Кульчиць і роду Драго-Сасів (До 700-ліття села і 1000-ліття роду). Дрогобич, 1995.
  14. Ворончук І. Родоводи волинської шляхти XVI – першої половини XVII ст. (реконструкція родинних структур: методологія, методика, джерела): Наук.-метод. вид. К.: Вища шк.., 2009. 511 с.: іл..
  15. Генеалогія. Збірка наукових праць. Вип. І. К., 2013. 440 с.
  16. Генеалогія. Збірка наукових праць. Вип. ІІ. К., 2016. 390 с.
  17. Голубець М. Золота книга українського лицарства. Т.1. Львів, 1939.
  18. Дмитриева О. Генеалогия // Введение в специальные исторические дисциплины. М., 1990.
  19. Запрянова-Тодорова Антоанета. Генеалогия или как да изследваме своя род? София, 1994.
  20. История и генеалогия. С.Б. Веселовский и проблемы историко- генеалогических исследований. М.,1977.
  21. Генеалогия и системы социального этикета // Вспомогательные исторические дисциплины: учеб. пособие для студентов ист. факультетов пед. институтов / Кобрин В.Б., Леонтьева Г.А., Шорин П.А. Под. ред. В.Г. Тюкавина. М., 1984.
  22. Кривошея В. Національна еліта Гетьман­щини. Персональний склад і генеалогія козаць­кої старшини. 1648–1782. К.,
  23. Кривошея В., Кривошея I., Кривошея О. Неурядова старшина Гетьманщини. К., 2009.
  24. Крикун М. Земські уряди на українських землях у ХV–ХVIII століттях // Записки Науко­вого товариства імені Шевченка. Том ССХХVIII. Львів, С.65–122.
  25. Легун Ю. Генеалогія селян Подільської губернії: джерела. Вінниця, 2005.
  26. Максимович М. Письма о князях Острожских // Собр. сочинений. К., 1866. Отд. 1. С. 1–48.
  27. Маслійчук В. Козацька старшина Харків­ського слобідського полку 1654-1706 років. Харків,
  28. Маслійчук В. «Шляхетськість» слобідсько-української козацької старшини другої полови­ни ХVІІ–ХVIII століть (ономастика, геральдика, генеалогія) // Записки Наукового товариства ім. Шевченка. Том ССХL. Львів, С.236–246.
  29. Модзалевський В. Малороссийский родословник. Т.1-4. К., 1908-1914.
  30. Модзалевський В., Лукомський В. Малороссийский гербовник (с рисунками Егора Нарбута). К., 1993.
  31. Однороженко О. Українська (руська) еліта доби Середньовіччя і раннього Модерну: структура та влада К.: Темпора, 2011. 422 с.; іл..
  32. Пашин С. Перемышльская шляхта второй половины XIV – начала XVI века. Историко-генеалогическое исследование. Тюмень, 2001.
  33. Поменник Софії Київської. Публікація рукописної пам‘ятки другої половини XVIII – першої чверті ХІХ ст. Упоряд. та вступні статті О. Прокоп‘юк. Київ, 2004. 262 c.
  34. Собчук В. Боговитиновичі: генеалогія і маєтки // До джерел. Збірник наукових праць на пошану Олега Купчинського з нагоди його 70-річчя. Т. 1. Київ-Львів, 2004. С. 498–537.
  35. Смуток І. Вступ до генеалогії шляхти Самбірського повіту XVI – початку XVII ст. (Шляхетські прізвиська). Львів, 2008.
  36. Томазов В. Генеалогія козацько-старшинських родів: історіографія та джерела (друга половина XVII – початок XXI cт.). Київ, 2006.
  37. Целуйко О. Генеалогічні зацікавлення галицьких українців у ХІХ ст. (за матеріалами друкованих видань) // Генеалогічні записки. Львів, 2013. Вип. XI (нової серії V). С. 71–84.
  38. Целуйко О. Денис Зубрицький та становлення української генеалогії в Галичині // Генеалогія. Збірка наукових праць. Вип. ІІ. К., 2016. С. 157–176.
  39. Чернецький Є. А., Бондар А. В. Українське село. Родовідна книга Красного та Затиші на Білоцерківщині. Біла Церква: Видавець Пшонківський О. В., 2011. 624 с.: іл..
  40. Шпитковський І. Рід і герб Шептицьких. Перша часть. Львів, 1936.
  41. Яковенко Н. Українська шляхта з кінця XIV – до середини XVII ст.: (Волинь і Центральна Україна). К.: Наукова думка, 1993; Вид. друге. Київ, 2008.
  42. Яковенко Н., Боряк Г. Родовая антропонимия Правобережной Украины как отражение социальной структуры общества (по актам конца XIV – XVI вв.) // ВИД. Вып. 19. 1987. С. 22–38.
  43. Янин В. Генеалогия и геральдика // Очерки истории исторической науки в СССР. Т.ІІ. М.,1960.
  44. Янин В. Новгородская феодальная вотчи­на: Историко-генеалогическое исследование. М., 1981.
  45. Czamańska I. Wiśniowieccy. Monografia rodu. Poznań,
  46. Czapliński Władysław, Długosz Józef. Źycie codzienne magnaterii polskiej w XVII wieku.Warszawa, PIW.Warszawa, 1982. 264 s.
  47. Dworzaczek W. Genealogia. Warszawa, 1959.
  48. Dynastie Europy. Wrocław-Warszawa-Kraków: Zaklad Narodowy im. Ossolińskich, 2003. 618 s.
  49. Forst de Battaglia O. Genealogia. Leipzig; Berlin, 1913.
  50. Genealogia portretowa Sapiehów w kościele parafialnym swiętej Anny w Kodniu przez Józefa Łoskiego. Warszawa, 1856. 16 s.

Матеріали

Інформаційні ресурси

 

  1. litopys.org.ua
  2. histoty.org.ua
  3. uht.org.ua

Навчальна програма

Завантажити навчальну програму