Студенти факультету взяли участь у Першій Ході пам’яті перемишлянських євреїв
19.11.2025 | 10:49
9 листопада 2025 року у Перемишлянах, невеликому містечку на Львівщині, відбулася Перша Хода пам’яті перемишлянських євреїв.
Меморіальний захід був приурочений до 84-ї річниці розстрілів євреїв, здійснених нацистами в урочищі Березина, що на околиці містечка. Подія була організована ГО «Місто світові / Urbs orbi» в межах історичного проєкту «ПЕРЕМИШЛЯНИ: переосмислюючи минуле», засновником і координатором якого є доцент кафедри давньої історії України та спеціальних галузей історичної науки Олег Дух. Активну участь в організації Ходи взяли студенти історичного факультету нашого університету, зокрема учасники Львівського історичного клубу.
Сюжет про Ходу пам’яті з’явився теж у вечірньому випуску новин від 11.11. на телеканалі “Еспресо”
Більше про подію:
Завданням усіх тоталітарних режимів – як минулих (нацистського чи більшовицького), так і сучасних (російського) – є не лише знищити людей, а й стерти пам’ять про них, позбавити їх імен. Саме тому темою Першої Ходи пам’яті перемишлянських євреїв стали «Імена». У юдейській та християнській традиціях Всевишній знає кожну людину по імені – для Нього ми не є безликими тінями. Тому повернення імен перемишлянців єврейського походження, що загинули в роки Голокосту, разом із їхніми історіями, талантами, почуттями й навіть слабкостями, є надзвичайно важливим.
Волонтери заходу – студенти історичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка – підготували 84 стрічки з іменами реальних мешканців довоєнних Перемишлян, загиблих від рук нацистів. Це число невипадкове: саме стільки років минуло від часу трагедії у Березині. Разом ці імена стали уособленням усієї єврейської громади, яка досвідчила трагедію Голокосту. Перед початком Ходи її учасники – сучасні мешканці міста та волонтери-історики – отримали ці стрічки й пронесли їх через усе місто до Березини.
Хода рушила з Міського парку імені Богдана Хмельницького – з місця, де до Другої світової війни стояла синагога, – і пройшла вулицями Перемишлян. На своєму шляху учасники зробили кілька зупинок, аби пригадати імена перемишлянців – жертв Голокосту, дізнатися про їхні життєві історії чи почути спогади про них, залишені тими, хто вижив у ті буремні роки. Із небуття поверталися імена Моше, сина Аарона Рокеаха, який мав перейняти керівництво белзьких хасидів після батька; Мані –сестри Самуїла Ґольфарда, автора щоденника, в якому описано нацистські звірства в Перемишлянах; Генрика й Міріам – батьків композитора Леопольда Клейнмана-Козловського, які мріяли про музичну кар’єру сина, але не дожили до її здійснення; Шиє Циблера – убогого кравця і музиканта, який уособлював пересічного єврея, знаного лише в межах штетлу; Нухіма, Вольфа, Міріам, Хаїма й Естер – дітей, зятя і внучки заможного купця Ісаака Тюркіша; Леона і Бейли Ротфельдів – представників міської інтелігенції, які погодилися, аби їхнього сина Адама-Даніеля переховували монахи-студити в Уневі; Габріеля й Мальвіну – батька й матір Фанки Ляхер, яка в роки Голокосту стала християнкою, а після втрати рідних прийняла чернечий постриг.
На кожному з цих шести місць пам’яті учасники Ходи залишали записані на білому папері – українською мовою та їдишем — імена загиблих, а також камінці, що в юдейській традиції символізують пам’ять про померлих. На відміну від паперу, який може бути знищений дощем, снігом або людською недоброзичливістю, камінь залишається – як уособлення тривалості нашої пам’яті.
Коли учасники дісталися пам’ятного знаку, спорудженого на початку 1990-х років для вшанування розстріляних у Березині, вже спускалися сутінки. Завершальний етап Ходи розпочався молитвою за загиблих. За задумом організаторів, молитвою, яка об’єднує юдеїв і християн, є Псалми. Із пошани до загиблих євреїв українці, що взяли участь у Ході і не є визнавцями юдаїзму, звернулися до Всевишнього словами Псалма 130, який у юдейській традиції є однією з молитов за померлих. «Моя душа поклала надію на Господа від ранньої сторожі аж до ночі. Від ранньої сторожі хай Ізраїль надіється на Господа. Бо в Господа милосердя, і в Нього велике визволення, і Він визволить Ізраїля від всього його беззаконня».
Завершальним акордом меморіального заходу прозвучала тужлива мелодія «Кадішу» Моріса Равеля, що здіймалася вгору над «отруєним пейзажем» Березини. У цей час волонтери промовили кожне з 84 імен загиблих перемишлянських євреїв, а учасники Ходи пов’язали блакитні стрічки з цими іменами на огорожі, яка оберігає пам’ятний знак. Вони залишаться тут, у цьому трагічному лісі, як знак перемоги правди над брехнею, як символ повернення пам’яті про всіх і кожного.
На завершення хочу подякувати всім представникам перемишлянської громади, які долучилися до Ходи. Цього разу їх було близько десятка, але це люди, сильніші за упередження свого оточення щодо «не-своєї» пам’яті, – ті, хто готовий пам’ятати кожного, хто жив у цьому місті. Хода не відбулася б також без підтримки студентів-істориків Франкового університету, яким також належить особлива подяка.
Наступного року ми обов’язково продовжимо. Бо пам’ятати про невинно загиблих мешканців Перемишлян – незалежно від їхньої етнічної приналежності – є нашим обов’язком і особливою місією історичного проєкту «Перемишляни: переосмислюючи минуле».