Відбувся науковий семінар кафедри давньої історії України та спеціальних галузей історичної науки на якому виголосив доповідь Олег Дух

Засідання відбулося в очно-дистанційному режимі. У роботі семінару взяли участь працівники кафедри, факультету, студенти-історики, а також гості, серед яких Андрій Фелонюк, голова Історичної комісії НТШ, Ольга Лідовська, керівниця Музею «Слідами галицьких євреїв», а також Сестри Василіянки.

Із доповіддю ««Хрещається раба Божа Реґіна-Романа, дочка Якова і Міндель». Записи про хрещення о. Омеляном Ковчем євреїв у Перемишлянах в 1942 році» виступив доцент, к. і. н. Олег Дух.

У своєму виступі він зазначив, що в процесі опрацювання ним метричних книг греко-католицької парафії Св. Миколая Чудотворця в містечку Перемишляни вдалося виявити реєстр охрещених євреїв з 1942 року. Хрещення їм уділяв місцевий парох о. Омелян Ковч. Ці дії, які були порушенням приписів німецької окупаційної влади, стали причиною арешту священика, а згодом і ув’язнення його в концтаборі «Майданек» поблизу Любліна, де він загинув. Практично всі хрещення були уділені в листопаді 1942 р. поміж двома депортаційними акціями перемишлянських євреїв до табору смерті у Белжеці, які мали місце в перші половині осені та на початку грудня.

У даному реєстрі було зафіксовано 216 хрещень. Найстарішій особі було близько 70 років, наймолодшій – лише декілька тижнів. Дві третини з охрещених були особами жіночої статі. Найчастіше з проханням про уділення Таїнства до о. Ковча зверталися особи, що були родичами: цілі сім’ї з батьком, матір’ю і дітьми; окремо матері з дітьми; сестри; брати і сестри; тітки і племінники. Серед охрещених найбільше було перемишлянських євреїв та євреїв з навколишніх місцевостей, котрих примусово переселили в Перемишлянського гетто, або які самостійно сюди перебралися. Також були особи одружені / заміжні за вихідців з Перемишлян, а також біженці з окупованих нацистами теренів, які волею долі опинилися в містечку. Під час Таїнства Хрещення о. Ковч надавав євреям християнські імена властиві як для східної традиції, зокрема й києво-християнської, як Володимир чи Ольга, так і західної. Можемо говорити, що вибір імені був зумовлений різними чинниками. Часто християнські імена збігалися з єврейськими імена охрещених (Яків; Роза), подекуди вони були їм співзвучні (Буньо / Богдан; Двойра / Одарка; Гізель чи Гінтля / Євгенія) тощо. Метрична книга може стати підставою для просопографічних досліджень. Зокрема, доповідач представив реконструйовані біографії родин Міннер та Лінскер, а також Лазаря Бірнбаха, яким о. Ковч уділив хрещення. Врешті було поставлено ключове питання: які були мотивації обох сторін щодо цього важливого кроку.

Після виголошення доповіді доц. О. Дух відповів на питання учасників семінару.