Поважна мова врочистих вiтрин.
Уривчастi передвiку аннали.
– Ми жали хлiб. Ми вигадали млин.
– Ми знали мiдь. Ми завжди воювали.
– Мене забито в чесному бою,
Поховано дбайливою сiм’єю.
Як не стояти так, як я стою
В просторiй залi мудрого музею?
Так виразно ввижається менi
Палючими безсонними ночами:
Я жив колись в простому куренi
Над озером з ясними берегами.
(Олег Ольжич, вірш «Археолоґія», 1933 р.)
Щороку студенти історичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка, на базі різних археологічних експедицій, проходять археологічну практику...