Лекція Миколи Мельника «Від захоплення кочівниками до відмови від Steppenfixierung: Парадокси угорської історіографії у вивченні печенігів, узів та половців»

Лекція Миколи Мельника «Від захоплення кочівниками до відмови від Steppenfixierung: Парадокси угорської історіографії у вивченні печенігів, узів та половців» (10.10.2019)

https://is.gd/01FEfB

Організатори:

Львівський медієвістичний клуб
Інтердисциплінарні студії «Per Aspera»
Наукова бібіліотека ЛНУ

Дата проведення: 10.10.2019

Місце і час: Наукова бібіліотека ЛНУ, 13 00-14 30

Анонс лекції:

Від захоплення кочівниками до відмови від Steppenfixierung: Парадокси угорської історіографії у вивченні печенігів, узів та половців

From Admiring the Nomads to Moving Away from the Steppenfixierung: Paradoxes of the Hungarian Historiography in the Study of Pechenegs, Uzes, and Cumans

Biziŋ atamïz kim-siŋ kökte

Sentlensin seniŋ adïŋ

Düšsün seniŋ köŋlüŋ

Nečik kim jerde alay kökte

Biziŋ ekmegimizni ber bizge büt-bütün künde

Ilt biziŋ minimizni

Nečik kim biz de iyermiz bizge ötrü kelgenge

Iltme bizni ol jamanga

Qutqar bizni ol jamannan

Sen barsïŋ bu küčli bu čïn iygi teŋri amen.

(Текст молитви «Отче наш» мовою куманів, записаний у XVIII ст. в Угорщині. Таку молитву знав «останній куман Угорщини», Іштван Варро (István Varró), учасник ясько-куманської делегації до австрійської імператриці Марії-Терезії, останній зафіксований у джерелах носій куманської мови (принаймні, він знав куманською текст Pater Noster), помер у 1770 р.).

Історія тісно пов’язала угорців з іншими кочовими народами – від їхньої азійської батьківщини, і до побутування в Європі. Більше того, тюркомовні кочівники вважалися спорідненими угорцям (традиція, що походить від угорських середньовічних хронік – Gesta Hungarorum, Gesta Hunnorum et Hungarorum, Chronicon Pictum, Chronica Hungarorum Яноша Туроці). Пошуки доєвропейської батьківщини, історичної та мовної, поразка революції 1848 р. та спроба протистояти пангерманізму та панславізму призвели до появи такого явища як угорський туранізм, що одночасно означало і розквіт кочівницьких студій в Угорщині, який тривав до середини ХХ ст.

Якщо у середині ХІХ – середині ХХ ст. угорські інтелектуали намагалися протиставити пангерманізму та панславізму хоча б позірний союз східних (“туранських”) народів, певний час підкреслювали кочовий характер середньовічних угорців (дійшло до заперечення спільності мови та походження угорців з осілими та миролюбними фіно-угорськими народами), шукали природного союзника в особі Туреччини, а лідери угорських нацистів вірили у вищість тюрко-угорської раси від інших європейців, у т.ч. від германців (Ференц Салаші навіть сповідував своєрідну ідеологію хунгаризму), то після 1945, а особливо після поразки угорського повстання 1956 р. частина угорських істориків завела мову про позитивний та плідний характер стосунків угорців зі “слов’янами” та негативний – з кочівниками та “германцями”. Падіння Берлінського муру і соціалістичного режиму в Угорщині, входження країни до ЄС супроводжується одночасним запереченням важливості неугорських кочівників (печенігів, ясів, кунів) в історії середньовічної Угорщини, підкресленням європейськості угорців та Угорщини.

Ілюстрація – сцена боротьби угорського короля Ласло І з куманом, який викрав угорську дівчину, з Ілюстрованої хроніки.

Лектор:

Микола Мельник – кандидат історичних наук. У 2010-2014 рр. – доцент кафедри історії Центральної та Східної Європи у ЛНУ.

Сфера наукових зацікавлень: стосунки кочівників Північного Причорномор’я з державами Східної Європи у Х-ХІІІ ст., історія України доби середньовіччя.