Лекція Віталія Перкуна “Печатка як символічна форма: від метафори до місць пам’яті”

10.04.2019 | 10:21

Запрошуємо Вас на V засідання міждисциплінарного наукового семінару VERBUM et SCRIPTUM з серії Studia publica. Доповідь “Печатка як символічна форма: від метафори до місць пам’яті” виголосить Віталій Перкун, (к. і. н., Інститут історії України НАН України). Дискутанти: Іван Сварник (Львівська обласна універсальна наукова бібліотека ), Ірина Скочиляс (к. і. н., Львівське відділення Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського), Олександр Целуйко (к. і. н., Львівський національний університет імені Івана Франка). Модератор: Микола Ільків-Свидницький (к. і. н., Львівський національний університет імені Івана Франка).

Засідання відбудеться 17 квітня о 18.00 у Науковій бібліотеці ЛНУ імені Івана Франка (вул. Драгоманова, 5).

Запрошуємо!

Пропонуємо Вам ознайомитись з тезами доповіді Віталія Перкуна:

Сфрагістичні студії протягом останніх двадцяти років у західній історіографії зорієнтовані на пошук нових дослідницьких полів з метою розширення чергових інформаційних пластів, що дозволило б подивитись на печатку у ширшому цивізізаційно-культурному контексті.
Задля вирішення таких завдань слід максимально використати потенціал суміжних зі сфрагістикою допоміжних історичних дисциплін, а також наук гуманітарного циклу – лінгвістики, теології (в її межах агіографії), філософії, культурної антропології, історії мистецтва. Щодо останньої, то слід із особливою увагою підійти до методологічного потенціалу, який можуть дати такі нові напрямки в межах історії мистецтва як іконографія, іконологія (Ервін Панофскі), історія образу (або наука образу – Bildwissenschaft, Ганс Белтінг), філософія образу, антропологія образу, історія естетики. Цілком на часі є використати напрацювання у сфрагістичних студіях напрацювань семіотики, візуальної культури.
Осмислення печатки у вимірі означених наукових напрямків дасть можливість допоміжним історичних дисциплінам, і зокрема сфрагістиці вийти із своєрідної ізоляції, адже не таємниця, що допоміжні історичні дисципліни у світі є таким острівцем, який існує паралельно стосовно інших напрямків історичних наукових студій. І такий інтердисциплінарний підхід уможливить вмонтування сфрагістики у ширший історичний та культурний контекст, сприятиме повнішому зрозумінні ролі та місця печатки як цивілізаційного феномену у житті людини, суспільних груп тощо. Адже слід пам’ятати, що метою досліджень не є сама печатка, вона є лише засобом до мети, якою є пізнання певних аспектів минулого (проф. З. Пєх)
Виходячи із вище зазначеного пропоную подивитись на печатку як феномен християнської культури, який займає важливе місце у Біблії. Вже тоді печатка була назначена метонімічним зв’язком: sigillum був синонімом хрещення, Божого благословенства. Знакове місце посідає легенда про Сім печаток із Апокаліпсису Св. Йоана.
Мабуть найяскравішим періодом у історії печатки є середньовіччя. Voskové květy středověku – так метафорично чеський історик Томаш Крейчік окреслив середньовічні печатки. Тим самим акцентуючи увагу на таку важливу, але наразі мало вивчену проблему як місце печатки у семіотичному просторі документу із її естетичною складовою. Виходячи із максими Конрада з Муре (1275/1276), який означив печатку як тіло документу на противагу письма документу, яке назвав його душею, при присвоєнні результатів студій над семіотикою середньовічного документу Петера Рюка (Peter Rück), вважаю є підготовлене поле до осмислення печатки як графічного, семіотичного коду у архітектоніці пергаментних дипломів, документів ранньомодерного часу та документів новітнього періоду (XIX ст.) із накладенням на них компетенцій та сфер впливу різних інституцій та персон, які засвідчувалися печатками.
Цікаво оглянути на печатку як на історичні окуляри, крізь призму яких можна побачити зміни епох, мистецьких стилів. Лінія, образ, напис форма печатки є чутливими до цих змін і синхронно їх абсорбовують. Що не заперечує існування в печатках довгого тривання історичної пам’яті форм, ліній, образів та написів. І в такий спосіб печатки стають прикладами місць пам’яті (П’єр Нора). Яскравим прикладом цього може слугувати печатка митрополита Андрея Шептицького на ставлених грамотах священиків з початку ХХ ст.: на пергаменті висла воскова печатка у металевій кустодії.
Печатка у XIX та ХХ ст. собою показує як входить у життя new age із його демократизацією, секуляризацією, зокрема через модифікацію та редукування свого простору сфрагіс поступового починає прибирати роль ID карти засвідчуючи тенденцію до поступової зміни багатопланової ролі печатки у історії та культурі.
Вище зазначені аспекти є лише частиною із тих, які схиляють до погляду на печатку як символічну форму, котра є черговою пропозицією у дослідженні сфрагістичних джерел в контексті переосмислення питальника в ширшому часово-просторово-культурно-цивілізаційному та понятійному контексті.