Стаття Галини Боднар “Усна історія революції, війни і волонтерства в Україні: як працювати з незавершеним минулим”
21.11.2023 | 11:59
Українські усні історики постали перед викликом як документувати досвіди війни, що триває, ще в 2014−2015 рр. Саме тоді появилися перші ініціативи записів «тут і зараз», дискусії ж про доцільність і ризики таких записів розгорнулися щойно після повномасштабного російського вторгнення в лютому 2022 року.
Цього тексту не було б без д-ки Гелінади Грінченко і д-ки Наталії Ханенко-Фрізен, співголів Української асоціації усної історії.
Можливістю поміркувати про специфіку інтерв’ювання з незавершеного минулого, етичні моменти, виклики перед фахівцями, які працюють чи планують працювати в напрямі усної історії, використовувати її методи в записах про нещодавнє, стала публікація авторки в збірнику «Слухати, чути, розуміти: усна історія України ХХ‒ХХІ століть» (Грінченко, 2021) на ласкаве запрошення редакторки.
Поглибити попередні напрацювання дала змогу важлива спільна ініціатива Альбертського університету (Канада), Української асоціації усної історії, кафедри соціології Яґеллонського університету (Польща) і Фундації «Добра Воля» з організації та проведення Літнього інституту з досліджень на основі інтерв’ю й усної історії «Свідчення війни в Україні» (м. Краків, Польща, 16‒19 липня 2022 р.). Цей текст написано для обговорення на цьому інституті й (пере)дописано відразу після нього наприкінці літа 2022 р.