Яким є майбутнє колишніх тюрем у сучасних містах? | Дискусія

Запрошуємо на дискусію про різні можливості та сценарії адаптативного перевикористання колишніх тюремних будівель. Розмова стане підсумковою частиною міжнародного дослідницького воркшопу “Тюрма і місто. Простори ув’язнення, практики виключення і публічна комунікація”, співорганізованого з Німецьким історичним інститутом у Варшаві.

✔ 4 жовтня 2019 р. о 18.30
✔ конференц-зал Центру міської історії

Історично місця ув’язнення часто розташовували на периферіях міст. З ростом та розбудовою міст у ХІХ-ХХ століттях столітті більшість в’язниць опинялися у центральних районах і поставало питання їхнього розширення та модернізації. Водночас це будівлі, які приховували та відмежовували від публічно видимих та репрезентативних частин міст чи то стінами, чи перенесенням. Тюремні будівлі також є одним з найкращих прикладів адаптування. Частими є приклади, коли спершу для тюрем пристосовували будівлі, які мали іншу функцію, наприклад, були монастирями. У Львові – це Бригідки, сучасне СІЗО. Іншою рисою є функційна спадковість таких закладів. Знову ж, у Львові будівлі, які були місцями ув’язнення за часів Габсбурзької імперії, залишилися такими в часі Другої Польської Республіки та були перейняті в часі війни та окупації радянською та німецькою владою, залишаючись тюрмами у системі радянських міністерства внутрішніх справ та органів безпеки. Крім згаданих Бригідок, таким прикладом є історична тюрма на Лонцького, де лише у останнє десятиліття почав частково діяти музей. Іншим є тюрма на місці і частково на залишках будівель “Яновської”, у часі війни табору примусових праць, який де-факто був концтабором і одним з місць Голокосту. Відтак постають питання до тих місць, які були частиною злочинів проти людяності та злочинів геноциду: чи можуть вони й надалі функціонувати як місця відбування покарань та реабілітації? А якщо ні – то якими?

Сучасне реформування пенітенціарної системи означає переосмислення логіки та концепції відбування покарань, безпеки та реабілітації і вимагає впровадження нових процедур та забезпечення гідних умов. Чи історичні будівлі надаються для цього, а якщо ні, то якими можуть бути їх нові функції? Але навіть у випадку тих будівель, які не такі давні, як наприклад нещодавно закрита тюрма на перехресті вул. Стрийської та Наукової, постають питання про їх подальше використання та співвідношення комерційного та громадського.

У дискусії візьмуть участь:
– Андрій Москаленко, заступник міського голови Львова
– Маркус Ролофс, радник з питань верховенства права у Консультаційній місії ЄС в Україні
– Лілія Онищенко, очільниця Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради
– Ольга Гончар, Музей Територія Терору, Львів

Модеруватиме: Софія Дяк, директорка Центру міської історії.

Більше про подію на сайті Центру: http://www.lvivcenter.org/uk/chronicle/news/?newsid=3268

Воркшоп та публічна дискусія відбуваються у співпраці:
Німецький історичний інститут, Варшава
Меморіальний музей Територія Терору, Львів
Львівська міська рада
Львівське регіональне представництво Консультативної місії ЄС (EUAM) Україна