Доповідь Володимира Колоди на науково-методичному семінарі історичного факультету
Впродовж минулого тижня гостем історичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка був доцент кафедри історії України, завідувач навчально-наукової археологічної лабораторії Харківського національного педагогічного університету імені Григорія Сковороди Володимир Колода. Володимир Васильович знаний дослідник ранньосередньовічного населення Дніпровського Лівобережжя та Дніпро-Донського межиріччя, слов’яно-хозарських стосунків. У полі його інтересу – й археологічне краєзнавство, питання охорони вітчизняної археологічної спадщини. В. Колода – автор низки монографій та близько 180 інших наукових робіт, один із найвідоміших дослідників минувшини Лівобережної України. Уже майже сорок років він вивчає археологічні пам’ятки, у тому числі археологічний комплекс у с. Верхній Салтів, який дав назву окремій археологічній культурі.
У середу, 19 квітня, В. Колода був доповідачем науково-методичного семінару історичного факультету Львівського університету. Тема його виступу – “Взаємовпливи населення Хозарського каганату та східних слов’ян (на матеріалах контактної зони Сіверського Дінця)”. У ньому В. Колода наголосив на хибності багатовікового наративу російської імперської та радянської історичної науки про споконвічне протистояння східних слов’ян і Руси з народами східноєвропейського світу і, зокрема, населенням Хозарії, навівши на доказ цього результати останніх археологічних досліджень (кінця ХХ – початку ХХІ ст.). Доповідач переконливо показав, що у стосунках місцевого слов’янського населення та інших народів східноєвропейського світу періоди конфронтації та мирного співіснування змінювалися в залежності від історико-воєнних подій в Хозарському каганаті, а окремі пам’ятки (такі як городища Мохнач та Коропові Хутори) засвідчують початок процесу створення на цих землях нового синкретичного етносу. Цей процес, на думку вченого, було припинено половецькою навалою середини ХІ ст., після чого життя в регіоні затухає.
В обговоренні виступу взяли участь викладачі та студенти історичного факультету. Так, доц. О. Щодра поцікавилася думкою автора про впроваджені російськими вченими в науковий обіг відомості про нумізматичні матеріали з цих теренів та рецепцію їхніх поглядів українськими вченими.
Впродовж двох наступних днів В. Колада прочитав для студентів історичного факультету Львівського університету ще низку лекції. На одній із них – “Релігія і культи народів Хозарії” – йшлося про вірування у цій державі. Як підкреслив лектор, Хозарія була багатоетнічним ранньофеодальним державним утворенням кінця І тис. н. е. на півдні Східної Європи, заселеним аланами, булгарами, уграми, різними групами тюрок, слов’янами та рештками іраномовних племен. Домінуючу роль у державі відігравали етнічні хозари, а панівною релігією було язичництво у його найвищій формі – шаманізмі. Невдалі спроби введення єдиної релігії – ісламу та юдаїзму – призвели до громадянської війни на початку ІХ ст., наслідком чого стало послаблення держави та її занепад наприкінці Х ст. На думку вченого, у кожної етнічної групи цієї держави прослідковуються свої особливості у віруваннях та поховальному культі, найбільший вплив на що мали традиції іраномовних племен, котрі до цього населяли цю територію.
У п’ятницю 21 квітня В. Колода провів дві лекції. Одна з них – “Моделювання та експеримент в археології” – носила практичний характер та ознайомлювала студентів відповідної спеціалізації з останніми напрацюваннями на цьому полі. Жвавий інтерес викликала інші лекція, прочитана того ж дня. Вона стосувалася актуальних питань охорони та збереження пам’яток історії та культури на Харківщині, наслідків для цього людської діяльності та перспектив для археологічної спадщини. Доповідач підкреслив, що археологічні пам’ятки, на жаль, відносяться до невідновлювального фонду культурно-історичної спадщини, а кожна така пам’ятка неповторна та не може бути досліджена двічі. Вивчаючи археологічні об’єкти, ми їх свідомо піддаємо руйнуванню, тому такі пам’ятки варто ретельно оберігати. В. Колода зачепив і таку болісну тему, як вплив на вітчизняну археологічну спадщину війни з росією. Наслідком цієї війни та тимчасової окупації окремих територій стало нищення окремих пам’яток. Оскільки військові дії продовжуються, обсяг і глибину втрат археологічної спадщини Харківщини зараз важко визначити (зруйновано археологічні музеї, пам’ятки та об’єкти, що протягом шести місяців знаходилися на лінії безпосереднього бойового зіткнення). Однак інколи не менші втрати є результатом хижого захоплення земель під будівництво та господарські потреби без попереднього вивчення цих територій археологами, що веде до руйнації археологічних пам’яток та викривлення історії.
