Голодомор 1932-1933 рр.: суспільна пам’ять та сучасні наукові інтерпретації

27.11.2016 | 23:41

У рамках заходів зі вшанування пам’яті жертв Голодомору в Україні 1932-1933 років, які щорічно відбуваються у Львівському національному університеті імені Івана Франка, студенти історичного Та філологічного факультетів 24 листопада 2016 року прослухали лекцію відомого науковця, кандидата історичних наук, доцента Андрія Козицького на тему «Голодомор 1932-1933 рр.: суспільна пам’ять та сучасні наукові інтерпретації».

Андрій Михайлович широко окреслив проблему Голодомору для українського суспільства та розповів студентам про причини і наслідки трагедії, які ще до сьогодні завдають руйнівного впливу на свідомість сучасних українців.

Як зазначив науковець, сьогодні українці часто стикаються із поняттям «постгеноцидного синдрому», який досі впливає на формування їхньої ментальності. «Не дивно, що сьогодні існує це поняття, адже впродовж 17 місяців у 1932-1933 роках люди перебували на порозі голодної смерті. Таке безслідно не зникає», – зазначив Андрій Михайлович.

Під час лекції історик навів студентам приклади розвитку інших народів, які пережили геноцид і відзначив тенденцію до зростання кількості їхнього населення впродовж десятків років. На жаль, в Україні такі тенденції не спостерігаються. Однозначної відповіді на це запитання немає. У цьому, за словами Андрія Козицького, й полягає інтерпретація фактів.

«Радянська історія і сучасна Росія зокрема, стверджують, що зменшення чисельності українців – не лише результат демографічної кризи, спричинений смертю. Ймовірно, у графу «громадянство» українцям вписували «росіянин» і, відповідно, ці люди вважалися вже громадянами Росії, зменшуючи таким чином кількість населення України», – зазначив історик.

У виступі Андрія Козицького йшлося також про наміри Йосипа Сталіна провести так званий «селекційний експеримент», який дозволить виокремити «добрих» і «поганих» українців. Учений розповів студентам і про економічні мотиви більшовиків, які передували трагічним подіям 1932-1933 років, а також про «боротьбу з націоналістами» як одну з причин Голодомору.

Науковець закцентував увагу на історичному законі «Про 5 колосків», який діяв на території України і передбачав покарання за зірвані колоски пшениці. «Цікаво, що цей закон діяв в усіх республіках Радянського Союзу. Утім, у Росії й інших країнах Союзу його називали «Закон 7-8» (закон липня-серпня). Згідно з ним людина несла відповідальність за «крадіжку соціалістичної власності». Натомість в Україні цей закон набував дещо іншого сенсу й передбачав найбільш строге покарання – від продуктового штрафу до розстрілу», – розповів Андрій Михайлович.

Історик зауважив також, що під час Голодомору в Україні більшовики застосовували найбільш радикальні заходи, спрямовані на винищення українського населення, порівняно з іншими республіками Союзу. І саме 18 листопада 1932 року варто вважати датою початку штучного голоду. Тобто, факти свідчать про те, що заходи із винищення українців радикально вирізнялися з-поміж інших відомих історії.

Під час лекції науковець розповів студентам про виконавців планового винищення українців, кількість жертв і демографічно-психологічні наслідки цієї страшної трагедії в історії українського народу.

Студенти дізналися про поняття «віктимізації» – перетворення представників народу в жертви, яких би всі зневажали. Це, за словами науковця, – один із мотивів створення негативного образу українця.

Від 3,4 мільйонів до 3,9 мільйонів осіб – така неостаточна цифра жертв Голодомору в Україні у 1932-1933 роках.

Резюмуючи, Андрій Козицький зазначив: «Порівняно із іншими народами, відсоток українців, які загинули від голоду, у світовій популяції не є високим. Утім, ми й досі відчуваємо його наслідки».