Інтерв’ю з викладачем кафедри етнології Тарнавським Романом Богдановичем в рамках проєкту “Нитка”

21.04.2020 | 14:57

Випадковості не випадкові

Ми продовжуємо нашу рубрику #відомі_про_невідоме?
Сьогодні ділимося інтерв’ю з викладачем кафедри етнології Тарнавським Романом Богдановичем, яке просто не залишить вас байдужим!?

?Чому Ви обрали саме етнологію як свій науковий шлях?

Етнологію як науковий шлях я обрав завдяки ЗНО. У 2003 р, коли закінчував школу, в освітній сфері України було проведено експеримент: впроваджено зовнішнє незалежне оцінювання, за результатами якого можна було вступити, здається, до трьох університетів, зокрема, до Львівського національного університету імені Івана Франка. На його історичному факультеті абітурієнти із сертифікатом ЗНО мали змогу подати документи лише на одну спеціальність – “етнологію” (саме її було обрано для проведення цього експерименту, що повністю виправдав очікування!). Тож, склавши зовнішнє незалежне оцінювання, я став студентом-етнологом! Тобто, етнологія сама мене вибрала! І я ні разу не пошкодував, що моя доля склалася саме так!

?Що найбільше надихає Вас у роботі етнолога?

У роботі етнолога мене найбільше надихає реконструкція історичних джерел явищ традиційної культури. Тут можеш відчути себе справжнім Шерлоком Холмсом, адже кожна дрібниця, за умови використання відповідних методів, веде тебе все далі й далі, інколи навіть у глибину тисячоліть! Надихає й практична складова етнології, покликана сприяти збереженню національної ідентичності в сучасному глобалізованому світі. А також, поза сумнівом, експедиції!

?Чи пам’ятаєте Ви свою першу експедицію? Розкажіть як вона пройшла?

Моя перша польова етнографічна експедиція відбулася влітку 2005 р. на теренах Старосамбірського району Львівської області. Це була практика для студентів-етнологів тоді ще другого курсу, яким ми були. Враження – не передати словами! Передусім – азарт! Коли бачиш, що навіть на початку ХХІ століття вдається записати докладніші дані, ніж етнографам ХІХ століття, то з’являється купа сил, аби долати кілометри та відчуття незручності під час перестрівання інформаторів з проханням дати відповіді на низку запитань! Розуміння того, що зібрані матеріали стануть основою курсової, бакалаврської, магістерської, врешті – доповідей на конференціях та статей, дисертацій тощо, також додають сил!

?Яку найбільш яскраву або веселу історію з експедицій Ви запам’ятали?

Експедиції – це окремий світ! Вони – незабутні! Це згуртування груп! Знайомство з іншими студентами (наші експедиції-практики завжди відбувалися разом з чудовими групами фольклористів)! Мандри! Відвідування різноманітних пам’яток! Спілкування з людьми! Співи! Ватра! І багато-багато всього неймовірного! Не буде зайвим сказати, що польова етнографічна експедиція це – шлях (як у філософському розумінні, так і в прямому!) І головне, що це шлях не без мети, а з користю, з практичною метою (для збору польових етнографічних матеріалів)!!! Ці експедиційні шляхи залишаються в пам’яті як одні з найпрекрасніших митей (годин ?) життя! Пам’ятаю дороги під час усіх експедицій: гірські, рівнинні, лісом, через поля, мости, “лавки”… Ці дороги, це не просто краєвиди та свіже повітря, це передусім люди, з якими ви їх долаєте, це пісні, які співаєте (є ще такий феномен, як “практична музика”, термін Петра Біляковського), розмови, які ведете. І багато-багато жартів! Це способи добирання (пішки, автобус, машина, “диґа”, фіра). Саме ця неперевершена атмосфара експедицій, поєднана з бажанням записати все нові й нові матеріали, стала причиною того, що навіть після завершення навчання я та багато інших студентів-етнологів приєднувалися й приєднуємося до нових і нових виїздів! Пам’ятаю, як декілька років не мав змоги їздити в експедиції – це було жахливо (відчувалася гостра нестача цих експедиційних буднів-свят)!
Яскравих та веселих історій з експедицій – безліч! Дуже запам’яталося добирання з одного села Радивилівського району в Горохівський, де ми тоді мешкали. Ми пропустили останній автобус і мусили йти пішки. Щоб зрізати шлях, пішли через ліс, а там – як у казці – дві стежки. Врешті вирішили, якою піти. Йдемо – стоїть фіра, на ній – дід і баба, які, як виявилося, їхали у потрібному нам керунку. Погодилися нас підвезти. Поки ми їхали, ще встигли опитати і їх (виявилися дуже цінними інформаторами ?).

?Яким Ви бачите майбутнє для етнології?

Майбутнє для етнології бачу світлим! Люди пам’ятатимуть традиції завжди (і нехай вони змінюються, етнолог крізь їхню призму може проаналізувати чимало соціально-історичних процесів, що також важливо). Крім того, у предметній сфері етнології – етнічні процеси, питання ментальності й ідентичності. А який безмежний простір застосування етнологічних знань у туристичній сфері! А наскільки цікавою та важливою темою є особливості представлення явищ традиційної культури в медіапросторі (для спростування тих шаблонів, які часто поширюються). Цікавих і важливих тем – безліч!

?Чи могли би Ви поділитися кількома порадами для юних етнологів?

Які поради можу дати юним етнологам? Не боятися досліджувати й цікавитися різноманітними темами! Не сумніватися, що знання, вміння та навички, набуті в якості студента-етнолога, можуть стати в пригоді у різних сферах! Опановувати методи дослідження (наприклад, чудові результати дає поєднання методів польової етнографії, етнолінгвістики, “пережитків”, етимологічного аналізу (люблю повторювати: “Не бійтесь заглядати у словник”, адже, крім легкого залучення позиції до Списку використаних джерел і літератури, словники дозволяють почерпнути надважливу інформацію для розмірковування над різноманітними питаннями з теми дослідження)). А передусім – поєднувати навчання та наукову працю з цікавезним дозвіллям! Етнологія цьому дуууууууууже сприяє! (перевірено на власному досвіді!). Й обов’язково – продовжуйте традицію організації вертепів і Днів Етнолога!!!

Друзі, віримо, що вам подобається наша нова рубрика! Чекаємо на ваші відгуки в коментарях!