Курс «Усна історія: теорія і методика дослідження»

16.04.2018 | 09:08

Жінки, які не були помітними учасницями знаних історичних подій і які залишаються поза сторінками написаної історії, але які несли на своїх плечах тягар щоденної рутини виживання родини, пережили смерть дітей, чоловіків і близьких. Їхній травматичний досвід (переселення, голод, насилля, ґвалт) і надалі залишається невисловленим, замовчаним, затаєним, але таким, що болить і досі. Бачити минуле не з якоїсь однієї вигідної перспективи, співпереживати трагедію, яка зачепила всіх ‒ українців, євреїв, поляків, німців та інших, а відтак перспектива побачити себе й своє оточення в іншому світлі, привідкрити для локальної спільноти її ж множинне і «затерте» минуле. Про це говорили зі студентами 2 курсу історичного факультету ЛНУ ім. Івана Франка в рамках курсу «Усна історія: теорія і методика дослідження», які сьогодні обрали для себе складні теми «Залізнична станція Красне-Буськ. Розповіді переселених жінок» неурядової організації «Добра воля» (м. Краків) та «Десятиліття екстримів в центральноєвропейському прикордонні: етнічні чистки, примусові міграції і вигнання в локальних спільнотах Галичини, Волині та Буковини (1939-1949)» студентів Рурського університету (м. Бохум) та УКУ.