Піша хода з нагоди 100-ї річниці Листопадового повстання

Богдан Лепкий

До Січових стрільців

…Билися і гинули без зайвого шуму і лишнього ефекту, як на борців пристало. Честь вам за се!
Честь – бо хіба ж нас стати на дяку?
Ви потухаючу ватру предківської слави роз”ярили і роздмухали наново коштом власного життя.
Гинули, щоб вона не вмерла.
Ви народові, що славу хотів за винагороду проміняти, мечем блиснули перед очі, щоб пригадав собі, яких батьків діти.
Ви наш державний прапор, столочений копитами наїзника і оплюгавлений слиною перевертня, підняли з велелюдного шляху, випрали у власній крові, освятили жертвою і заткнули на шпилях ідеалу, щоб бачили його свої і чужі далеко і далеко!
Ви цілому світові дали доказ, що там, де рішається доля культури, Україна не стоїть з заложеними руками, що в боротьбі о визвіл народів є вона не видцем постороннім, а союзником вірним, готовим битися до останньої краплі крові, як билися хоробрі наші предки, обороняючи Європу перед заливом монгольського моря.
Ви нікчемному ворогові, що клеветою поганив нас перед світом, дали відповідь великого народу, гідну відповідь гарним ділом на погане слово. Ви надію, що відходила від нас, завернули з калинового моста, бо наша справа не пропала і не пропаде ніколи, поки наша широка земля родить таких буйних синів, як ви.
Честь вам за се!..