Проект “Нитка” триває. Відомі про невідоме.

14.04.2020 | 16:14

Ну ж бо, хочете знати відповідь…

Ми теж хотіли би дізнатись відповіді на багато запитань, саме тому відкриваємо нову рубрику #відомі_про_невідоме?

Ііііііііі, сьогодні у нас інтерв’ю з викладачем кафедри археології та антропології Ярославом Івановичем Онищуком, який просто таки живе археологією!?

?Що Вам подобається у Вашій роботі?

?Можливість заглянути в “шпарину” історії, на основі археологічних матеріалів реконструювати події давно минулих часів.

?Чи є у Вас мрія, пов’язана з археологією?

?Зупинити “чорну археологію”, яка “вбиває” наше історичне минуле.

?Яка Ваша найкрутіша і найпам’ятніша знахідка?

?Могильник Карів-І.

?Розкажіть про смішний випадок в експедиції.

?Таких випадків у кожній експедиції є багато. А за майже 40 років захоплення археологією (в першу експедицію я поїхав у 1982 р.) їх було стільки… Наприклад, цікавий випадок був у 2001 р., коли місцева сільська “кавалєрка” закопала посеред розкопу у банці з-під шпротів записку нашим дівчатам. У ній була пропозиція зустрітися після відбою. На їхнє розчарування, знайшов банку я. Нічого не підозрюючи і не довго думаючи, викинув її як міг далеко. Пізніше дізнався, що місцеві були дуже незадоволені з провалу такої хитро спланованої операції.

Буду довго пам’ятати випадок у Бродах, коли, поселивши дівчат у класі однієї з бродівських шкіл, дізнався, що із ними там проживає місцево шкільна мишка. Спочатку її боялися, потім привикли і почали підгодовувати. Але одного разу вона залізна у спальник і її нехотячи задавили. Побачивши, як одна із дівчат, яка спричинила цю “трагедію”, сильно плаче і подумавши, що вона просто злякалася, я почав її заспокоювати. Поміж іншим сказав, що це добре, що вбили мишу, бо цей гризун більше не буде їх лякати. Це викликало ще більші емоції, майже істерику… Я ж не знав, що студентка плакала із жалю, бо мишка за тиждень стала їхньою подружкою… Коли всі заспокоїлися, довго із жартами згадуваkи “задушену подругу мишку”.

?Які є мінуси в роботі археолога?

?На жаль в наших умовах на роботу археолога впливає багато обставин: сприяння або перешкоджання на місці проведення дослідження (часто місцеві “чорні” підбурюють проти місцеве населення), погодні умови, відсутність фінансування (коли студенти змушені “скидатись” грошима на продукти харчування) і т. д. Але найбільше болить, коли бачиш в продажу на Віоліті та інших інтернет-аукціонах часом безцінні історичні артефакти, які могли б значно збагатити історію України, дали б можливість розгадати багато “білих плям” нашого минулого. Цим “вбивають” не тільки пам’ятки, а й історичну значимість нашої держави. А державні органи, які б мали це розуміти найкраще, навіть не намагаються зупинити цей грабіж. На жаль, археологічні речі – це не гриби і не квіти, які знову виростуть наступного року.

?Ваша порада юним археологам і тим, хто хоче ними стати.

?Археологія – це одна з найромантичніших професій. Тому що лише археолог, на основі знайдених речей, може “побачити” людину давноминулих часів, яка їх виготовила чи користувалася, зрозуміти її життя, вірування, думки, вгадати емоції… Археологія вчить “читати” землю і відкривати загадки, які вона зберігала тисячоліттями.

Друзі, чекайте наступне інтерв’ю і пишіть в коментарях чи цікавим був такий формат?