Студенти філологічного факультету долучилися до поповнення поглибленими усноісторичними інтерв’ю Архіву Центру усної історії та біографістики кафедри новітньої історії України ім. М. Грушевського в рамках курсу з історії України

11.05.2018 | 09:14

Студенти філологічного факультету Львівського національного університету ім. І. Франка долучилися до поповнення поглибленими усноісторичними інтерв’ю Архіву Центру усної історії та біографістики кафедри новітньої історії України ім. М. Грушевського в рамках курсу з історії України. Це історії відкриття студентами для себе нових фактів локальної історії, змоги послухати і записати життєві історії своїх рідних та долучитися до конструювання історії.

Інтерв’ю зі Штурмаком Мар’яном Івановичем зі села Церківна Долинського р-ну Івано-Франківської обл. на тему «Конструювання образу “іншого”, “свого / чужого” в пам’яті сучасного населення України», записала Соломія Хальпінська 21 квітня 2018 р. в м. Болехів Івано-Франківської обл., тривалість 1 год 41 хв.

Батько працював… Ну, батько Шурмак Іван Олексійович. Спершу по молодості вчився у Стрийському педагогічному училищі, закінчив його. Вчився у які роки<–> десь сорок сьомі,сорок восьмі, сорок дев’яті. І закінчив <-> І був направлений на роботу, у село Човгани, тодішнього Болехівського району, <-> в школу, учителем молодших класів. Трохи попрацював до виборів. Ну, <-> я точно сказати зараз не можу коли були вибори… <–> У тому числі і батько, хоч і працював у школі, на вибори не пішов, за що був добрячи побитий предствниками МГБ,то державної служби безпеки тодішньої, а потім, через якийсь час, викликали батька, і забрали диплом, і сказали: «Ви не достойні працювати, раз ви не підтримуєте радянську владу ,- і допобаченя,- іди собі шукай роботу іншу». Диплом відобрали, <–> ну а батько пізніше <->пішов працювати у Вигоду, там лісозаготівелний…ну цілий ліспромгост, називався., де заготовляли ліс, звозили з горів на лісопериробні цехи, там <-> різали на пиломатеріали всякі і так дальше. І батько пішов працювати в заготівельну лісову *бригаду*.

…на другий день, гнали в ліс худобу, і була погана, дощова погода. І дідо дав татові добротні чоботи, які називалися «англійки». По полудню тато на коні гнав худобу із лісу додому. І коли вони були в урощищі Когутиковий став, бо там господар жив Когутик, що викопав приватний став. І з урочища вискочили радянські солдати, і спиталися, чи не бачили німці. Батько відповів, що не бачили. Тоді солдат побачив у тата чоботи і сказав: “Какие хорошие сапоги, а у меня видишь плохие и рваные. Снимай сапоги!” Тай взяв солдат тата за ноги, стягнув чоботи, поміряв і каже: «Какраз мой размер», – і кинув татові, свої кірзові, рвані чоботи. Батько хотів забрати чоботи,але солдат наставив на нього автомат, і сказав, щоб він забирався геть, а то пристрелить його. Тож тато пішов додому, а дому, а дідо каже: «А шляк би тебе трафив, та ти знаєш скільки ми ягід повідвозили до Миколаєва, щоб виміняти на твої чотоби? А ти віддав якомусь солдатові. Ти що не міг втекти?». І давай тата ременем бити. Ось таке у тата було перше враження про радянських солдатів…