“Втрачене дитинство”: Діти як об’єкт тоталітарного насильства

У музеї “Територія Терору” стартує лекторій про репресоване дитинство.

Впродовж серпня та вересня усім охочим ми розповідатимемо про дитячий досвід виживання в умовах репресій: під час депортацій, про адаптацію і життя у статусі дитини “ворогів народу” на прикладі України та Чехії, про стосунок з батьками, які були в’язнями у таборах ГУЛАГу, про дитинство у часі Другої світової війни та сучасної війни в Україні. У межах проєкту “Втрачене дитинство” 9 лекторів (історики/ині, музейники/иці та антропологи/ині) проведуть 8 зум-лекцій.

Відкриває цикл розповідей лекція “Втрачене дитинство”: Діти як об’єкт тоталітарного насильства” наукових співробітників музею “Територія Терору” Олександра Пагірі та Юрія Коденка. У ній фахівці розкриють історичний контекст репресій проти дітей з боку тоталітарних режимів, представлять наукову концепцію проєкту “Втрачене дитинство” та ознайомлять слухачів з результатами усноісторичного дослідження про дитячий досвід повоєнних депортацій із Західної України.

“У середині ХХ століття комуністичний і нацистський режими застосовували масове насильство проти своїх опонентів, окремих соціальних груп і цілих спільнот для досягнення ідеологічних, політичних і геополітичних цілей. Репресивні практики обох систем носили тотальний характер й охоплювали майже все суспільство: чоловіків і жінок, старих і молодих, дорослих і дітей. З усіх жертв тоталітарного насильства діти були чи не найбільш вразливою групою. З огляду на свої психологічні особливості, вони вкрай болісно переживали ув’язнення, депортації, втрату близьких і рідних, дому, тощо. Окрім цього діти поряд із дорослими ставали об’єктом політики геноциду.
До недавнього часу діти були маргінальним об’єктом історичних досліджень. Їхній досвід виживання в умовах екстремального насильства не був темою глибшого зацікавлення істориків і ширшої громадськості”, – пояснює історик Олександр Пагіря.

Міжнародний проєкт “Втрачене дитинство” має на меті частково заповнити цю лакуну та розповісти про дитячий досвід радянського насильства. У фокусі уваги дослідників – історія десятків тисяч дітлахів із Західної України, яких комуністичний режим позбавив “щасливого радянського дитинства”, внаслідок застосування колективних репресій проти родин учасників і симпатиків українського підпілля та заможного селянства у 1944 – 1952 рр. Базуючись на методі усної історії, проєкт надає голос тим, хто у ранньому віці став жертвою сталінських депортацій і тим, хто зазнав травми “втраченого дитинства”.

Лекція відбудеться 6 серпня, початок о 14:00.
Посилання на лекцію у зумі: https://cutt.ly/gQs2H2t
Ідентифікатор конференції: 893 7793 1337
Код доступу: 026243

До слова, проєкт “Втрачене дитинство” підтримує Європейський Союз за програмою House of Europe. Проєкт Музей втілює спільно з Paměť národa.