Немає приладу, який би виміряв глибину чи силу горя. Немає правильних чи неправильних реакцій. Вони просто є. Процес горя це шлях, це час, сили. Це не стан життя, а стадія життя, яку треба пережити і вийти з неї. Це завжди індивідуальний процес.
Часто людина відокремлюється від горя, щоб втриматися «на плаву». Але тяжкі почуття й думки однаково «наздоганяють» і з ними необхідно зустрітися, інакше вони можуть сприяти проблемам із фізичним та психічним здоров’ям. З часом перебування в скорботі, як і стрес, випробовує на міцність і природні захисні системи. І коли ресурс виснажується, наявні захворювання загострюються. Як вказують клінічні дослідження та практичний досвід, частина людей продовжує жити й не усвідомлює, що їхня поведінка, емоційні зміни та прийняті рішення під впливом цих скорботних переконань заважають нормальному функціонуванню, — результат непережитої втрати.
Усвідомлення, що відбувається з людиною, яка є в горі, дає заспокоєння, полегшення від того, що вона розуміє, на якій стадії прийняття вона знаходиться, що її чекає далі, і що з цим робити.
