Правлячі династії Центральної та Східної Європи (ІХ-XVIII ст.)
Тип: На вибір студента
Кафедра: історії центральної та східної європи
Навчальний план
| Семестр | Кредити | Звітність |
| 4 | 5 | Залік |
Лекції
| Семестр | К-сть годин | Лектор | Група(и) |
| 4 | 48 | доцент Лешкович Н. О. |
Опис курсу
Анотація навчальної дисципліни:
Курс розроблено таким чином, щоб познайомити студентів-істориків з визначальним впливом правлячих династій як на зовнішню, так і на внутрішню політику своїх країн; винятковою роллю правлячих династій у закріпленні політичних угод, підтвердженні територіальних та майнових претензій, розширенні територій.
Метою навчальної дисципліни є сформувати у студентів-істориків наукове бачення ролі правлячих династій в утворенні та розвитку держав народів Центрально-Східної Європи, а також у зовнішньополітичних процесах регіону та визначенні його цивілізаційних особливостей.
Основними цілями вивчення дисципліни є виробити у студентів навички роботи з текстами різних типів джерел, науковою та публіцистичною літературою, яка окреслює історію правлячих династій;
визначити правлячі династії в країнах Центральної та Східної Європи, їх найвидатніших представників, правління яких мало вагомий вплив на долю кожного народу та регіону в цілому;
охарактеризувати найважливіші події, явища суспільно-політичних, соціально-економічних та культурних процесів, що пов’язані з правлінням представників династій;
узагальнювати та критично оцінювати діяльність того чи іншого представника династій;
оцінюючи роль особистості в історії, розширити та поглибити знання студентів щодо особливостей та специфіки історичного розвитку Центральної та Східної Європи.
У процесі вивчення студентами курсу, опанування його теоретичними, методологічними засадами формуються програмні компетентності (інтегральна; загальні; фахові) й досягаються такі програмні результати навчання:
ЗК 4. Здатність спілкуватися державною мовою як усно, так і письмово.
ЗК 6. Здатність до пошуку та аналізу інформації з різних джерел.
ЗК 7. Здатність виявляти, ставити та вирішувати проблеми.
ЗК 9. Здатність бути критичним і самокритичним.
СК 1. Усвідомлення взаємозв’язку між фактами, подіями, явищами і процесами в минулому та сучасності.
СК 2. Усвідомлення відмінностей в історіографічних поглядах різних періодів та в різних контекстах.
СК 3.Усвідомлення соціальних функцій історика, розуміння можливості використання історії для досягнення політичних цілей, в тому числі наслідків зловживання історією.
СК 4. Здатність використовувати у професійній діяльності наукові праці та інформаційно-довідкові видання (бібліографічні довідники, путівники до архівних фондів, архівні описи тощо), сучасні інформаційно-пошукові системи.
СК 5. Здатність відшуковувати необхідні для освітньої та наукової діяльності історичні джерела (архівні та опубліковані документи, етнографічні, картографічні матеріали, музейні експонати, археологічні артефакти і т. п.).
СК 6. Здатність використовувати релевантні методи опрацювання історичних та археологічних джерел, зокрема інструментарій спеціальних історичних дисциплін, а також сучасні інформаційні технології для обробки історичних даних.
СК 7. Здатність використовувати фахові знання та професійні навички для виявлення, охорони та популяризації історикокультурної спадщини.
СК 8. Здатність використовувати у фаховій діяльності знання гуманітарних та соціальних наук, вміння аналізувати, оцінювати і прогнозувати політичні, економічні, культурні й соціальні події та явища.
СК 9. Здатність працювати з історичними текстами і документами, коментувати, анотувати їх відповідно до певних критеріїв; презентувати і обговорювати результати наукових досліджень.
СК 10. Здатність вільно оперувати спеціальною термінологією.
СК 13. Діяти згідно з принципами академічної доброчесності та професійної етики історика.
ПРН 1. Знати найважливіші факти історичного минулого українського народу і історії людства загалом, а також мати більш глибокі знання про певний історичний період або проблему.
ПРН 2. Розуміти контекст і причини відповідних історичних подій та використовувати ці знання у професійній діяльності.
ПРН 3. Знати основні підходи до вивчення вітчизняної та світової історії, принципи і методи історичного пізнання, основні типи і види історичних джерел.
ПРН 4. Володіти понятійно-категоріальним апаратом історичної науки, професійно оперувати науковими термінами, прийнятими у фаховому середовищі.
ПРН 5. Вміти працювати з письмовими, речовими, етнографічними, усними, архівними та іншими історичними джерелами.
ПРН 6. Виявляти взаємозв’язки між процесами у минулому та на сучасному етапі, аналізувати суспільні процеси в історії України у контексті європейської та світової історії.
ПРН 7. Розуміти і виявляти відмінності в історіописанні, поглядах на минуле представників різних епох та у різних контекстах.
ПРН 8. Брати участь у плануванні та виконанні наукових досліджень у сфері історії, презентувати результати досліджень, аргументувати висновки.
ПРН 13. Розуміти загальні та специфічні риси історичного розвитку різних регіонів України, Європи та світу, фактори, що зумовлюють різноманіття культур та національних спільнот, ефективно співпрацювати з носіями різних історичних та культурних цінностей. ПРН 14. Вміти акумулювати та поширювати кращий досвід професійної діяльності, інтегрувати досягнення інших наук для вирішення актуальних проблем історії та археології.
Після завершення цього курсу студент буде:
Знати:
сучасну науково-теоретичну базу проблематики правлячих династій Центрально-Східної Європи;
правлячі династії, їх найвидатніших представників;
специфіку суспільно-політичних, соціально-економічних та культурних процесів, що були характерними для тої чи іншої правлячої династії;
роль окремих представників правлячих династій, які мали вагомий вплив на визначення напрямків суспільно-політичних процесів, соціального та культурного розвитку як в окремих державах, так і в регіоні;
вплив правлячих династій на міжнародні процеси;
специфіку, порядок успадкування престолів та чинники, що визначали боротьбу за успадкування престолів.
Вміти:
поповнити свої знання найновішими історіографічними здобутками щодо вказаної проблеми;
володіти основним фактологічним матеріалом;
підготувати реферат, доповідь, презентацію, присвячену актуальним питанням з історії правлячих династій;
визначити взаємозв’язки представників правлячих династій та їх вплив на хід історії.
Автономія та відповідальність:
дотримуватися стандартів педагогічної професії та законодавства України про освіту;
критично аналізувати та оцінювати педагогічні знання, нові ідеї й цілі, керуючись принципами людиноцентризму та прав людини, відповідально й усвідомлено з урахуванням соціального контексту
повага до думок інших учасників обговорення;
грамотний розподіл час для опрацювання лекційного матеріалу, виконання завдань та підготовки до семінарських занять;
самостійний пошук і аналіз додаткових джерел для поглибленого вивчення тем курсу
готовність до участі у семінарах, підсумкових тестах та іспиту;
демонстрація знань, отриманих у процесі навчання, через систематизацію інформації та її подання
відповідальність за активну та конструктивну участь у семінарах і групових дискусіях;
Рекомендована література
1. Бартош І. Антиягеллонська коаліція на теренах Східної Європи наприкінці XV – початку XVI ст. // Український історичний збірник. Вип. 15. 2012.
2. Вандич П. Ціна свободи. Історія Центрально-Східної Європи від Середньовіччя до сьогодення / П. Вандич. Київ, 2004.
3. Варварцев М. М. Габсбурги. Енциклопедія історії України / редкол.: В. А. Смолій та ін..; Інститут історії України НАН України. Київ, 2004. Т. 2.
4. Войтович Л. В. Генеалогія династій Рюриковичів і Гедиміновичів. Львів, 1992.
5. Войтович Л. Загадки австрійського вузла (1272–1278): Лев Данилович, Ласло IV, Пшемисл ІІ Оттокар, Рудольф Габсбург і польські князі // Проблеми слов’янознавства. Львів, 2012. Вип. 61. – С. 11–22.
6. Войтович Леонтій. Князівські династії Східної Європи (кінець ІХ – початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль. Історико-генеалогічне дослідження. Львів, 2000.
7. Войтович Л. В., Целуйко О. П. Правлячі династії Європи. Біла Церква, 2008.
8. Дворнік Ф. Слов’яни в європейській історії та цивілізації. Київ, 2000.
9. Живковић Т. Портрети владара раног средњег века. Од Властимира до Борића. Београд, 2006.
10. Зашкільняк Л. О. Історія Польщі: Від найдавніших часів до наших днів / Л. О. Зашкільняк, М. Г. Крикун. Львів, 1992.
11. Іналджик Г. Османська імперія: класична доба 1300-1600. Київ, 1998.
12. Історія Австрії / Еріх Цьольнер [пер. з нім. А. Онишко та ін.]. Львів, 2001.
13. Історія Центрально-Східної Європи. Посібник для студентів історичних і гуманітарних факультетів університетів / За ред. Л. Зашкільняка. Львів, 2001.
14. Ліхтей І. Між Штауфенами і Вельфами: консолідація чеського королівства та зміцнення його міжнародного статусу за правління Пршемисла Отакара І (1197–1230). Ужгород, 2011.
15. Ліхтей І. Останній Пршемислович на чеському троні Вацлав ІІІ: успіхи і прорахунки його правління. Науковий вісник Ужгородського університету. Серія “Історія”. Ужгород, 2010. Вип. 24.
16. Мандић С. Царски чин Стефана Немање. Београд, 1990.
17. Марjановић-Душанић С. Владарска идеологиjа Немањића. Дипломатичка студила. Београд, 1997.
18. Норман Дейвіс. Боже ігрище. Історія Польщі. Київ, 2008.
19. Норман Дейвіс. Європа. Історія. – Київ, 2000.
20. Потульницький В.А. Корона та ціна. Історіософія династичної історії Центральної та Східної Європи IX – XVIII століть. Львів, 2018.
21. Пурковић М. Кнез и деспот Стефан Лазаревић. Београд, 1978.
22. Ферjанчић Б., Ћирковић С. Стефан Душан – краљ и цар 1331–1355. Београд, 2005.
23. Френсіс Дворнік. Слов’яни в Європейській історії і цивілізації. Київ, 2000.
24. Френсіс Дворнік. Габсбурги, Московія, Польсько-Литовська держава і Богемія // Історія України. – 2001. – № 46. – С. 47–53.
25. Чорній В. Історія Болгарії. Львів, 2007.
26. Antonin R. Zahranični politika krale Vaclava II v letech 1283–1300. Prno, 2009.
27. Balzer O. Genealogia Piastów. Kraków, 1895.
28. Centkowski. E. Ostatni monarcha: Opowieść o Stanislawie Auguście Poniatowskim. Warszawa, 1978.
29. Golebiowski E. Zygmunt August. Zywot ostatniego z Jagellonow. Kraków, 1968.
30. Gyula K. Hungarian History in the Ninth Century. Szeged, 1996.
31. Jasienica P. Polska Jagiellonów. Warszawa, 1965.
32. Jasienica P. Polska Piastów. Warszawa, 1966.
33. Jasiński K. Rodowód pierwszych Piastów. Warszawa–Wrocław. 1992.
34. Kann R. A. History of the Habsburg empire. 1526–1918. Berkeley–Los-Angeles-London, 1977.
35. Kiryk F. Wielki król i jego nastąpcą. Dzieje narodu i Państwa polskiego. Kraków, 1992.
36. Kłoczowski J. (red.), Historia Europy Środkowo-Wschodniej. Lublin, 2000. T. 1–2.
37. Kuczyński S. M. Król Jagiello. 1351–1444. Warszawa, 1985.
38. Maráz K. Václav III (1289–1306). Posledni Přemyslovec na českém truně. České Budějovice, 2007.
39. Matthias Stadelmann: Die Romanovs. Kohlhammer Verlag, Stuttgart, 2007.
40. Nowak T. M. Władysław Łokietek – polityk i dowódca. Warszawa, 1978.
41. Rožek M. Polskie koronacje i korony. Kraków, 1987.
42. Staszewski J. August III Sas. Wrocław, 1989.
43. Staszewski J. August III Mocny. Wrocław, 1998.
44. Sucheni-Grabowska A. Zygmunt August Król polski i wielki książe Litewski 1520–1572. Warszawa, 1996.
45. Wandruszka A. Das Haus Habsburg: Die Geschichte einer europdischen Dynastie. Wien, 1989.
46. Wisner H. Zygmunt III Waza. Wrocław, 1991.
47. Wisner H. Władyslaw IV Waza. Wrocław, 1995.
48. Wojciechowski Z. Zygmunt Stary (1506–1548). Warszawa, 1979.
49. Wójcik Z. Jan Kazimierz Waza. Wrocław, 1997.
50. Wójcik Z. Jan Sobieski 1629–1696. Warszawa, 1983.
51. Wyrozumski J. Kazimierz III Wielki. Wrocław, 1982.
52. Wyrozumski J. Królowa Jadwiga. Między epoką piastowską i jagiellońska. Kraków, 1997.
53. Zieńkowska K. Stanisław August Poniatowski. Wrocław, 1998.