Навчання > Правлячі династії в Європі

Правлячі династії в Європі

Тип: На вибір студента

Кафедра: історії середніх віків та візантиністики

Навчальний план

СеместрКредитиЗвітність
53Залік

Лекції

СеместрК-сть годинЛекторГрупа(и)
540доцент Овсінський Ю. В.Іст-31с, Іст-32c, Іст-33c, Іст-34с

Опис курсу

Мета і завдання курсу – На підставі опрацювання найновіших публікацій та дослідження зарубіжних і українських істориків охарактеризувати правлячі династії середньовічної Європи.

Очікувані результати – студент повинен знати етапи формування феодальної «драбини» у середньовічному світі, володіти методологією генеалогічного дослідження, вирізняти найвидатніших представників європейських династій, визначати їх шлюбні і політичні зв’язки.

Рекомендована література

  1. Ададуров В. Історія Франції. Київ, 2002.
  2. Басовская Н. Англия и Франция в международной жизни Западной Европы ХІІІ–XIV вв. Средние века. 1989. Вып. 51.
  3. Баумгартен Н. А. Феофания Музалонисса, жена Олега Святославича Черниговского. Летопись историко-родословного общества.  М., 1908.  № 4.
  4. Баумгартен Н. А. Первая ветвь князей Галицких: Потомство Владимира Ярославича. Летопись историко-родословного общества.  М., 1907.  № 4.
  5. Баумгартен Н. А. К родословию князей Мезецких. Летопись историко-родословного общества. М., 1907.  № 3.
  6. Баумгартен Н. А. К родословию последних Великих князей Рязанских. Летопись историко-родословного общества.  М., 1907.  № 3.
  7. Баумгартен Н. А. Прибыслава княгиня Померанская. Летопись историко-родословного общества. М., 1907.  № 2.
  8. Баумгартен Н. А. Старшая ветвь Мономаховичей. Летопись историко-родословного общества.  М., 1906.  № 4.
  9. Баумгартен Н. А. Старшая ветвь Черниговских Рюриковичей. Летопись историко-родословного общества.  М., 1906. № 4.
  10. Баумгартен Н. А. Ярослав Святополкович и его семья. Известия Русского императорского генеалогического общества.  СПб., 1906.  № 3.
  11. Блок М. Короли-чудотворцы: Очерк представлений о сверхъестественном характере королевской власти. Москва, 1998.
  12. Войтович Л. Генеалогія династій Рюриковичів і Гедиміновичів. Київ, 1993.
  13. Войтович Л. Князівські династії Східної Європи (кінець IX – початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль. Історико-генеалогічне дослідження. Львів, 2000.
  14. Войтовчи Л. Княжа доба на Русі: портрети еліти. Біла Церква, 2006.
  15. Войтович Л. Князь Рюрик. Біла Церква, 2014.
  16. Войтович Л. Польський король Казимир III і боротьба за спадщину Романовичів. Вісник Львівського університету. Серія історична. 2011. Вип. 46.
  17. Войтович Л. Походження династії Рюриковичів: нові штрихи до старих суперечок. Вісник Львівського університету. Серія історична. 2013. Вип. 48.
  18. Войтович Л., Целуйко О. Правлячі династії Європи. Біла Церква, 2008.
  19. Грушевський М. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. Редкол.: П. С. Сохань (голова) та ін. Київ, 1993. Т. 4: XIV–XVI віки – відносини політичні.
  20. Гуревич А. Проблемы генезиса феодализма в Западной Европе. Москва, 1970.
  21. Дюби Ж. История Франции. Средние века. Москва, 2001.
  22. Кибинь А. Литовский князь и индийский царевич: в поисках сходства (история о Войшелке). Studia Slavica et Balcanica Petropolitana. Санкт-Петербург, 2011. Вып. 2.
  23. Ліхтей І. Між Штауфенами і Вельфами:консолідація чеського королівства та зміцнення його міжнародного статусу за правління Пршемисла Отакара I (1197–1230). Ужгород, 2011.
  24. Ліхтей І. Останній Пршемислович на чеському троні Вацлав ІІІ: успіхи і прорахунки його правління. Науковий вісник Ужгородського університету. Серія “Історія”. Ужгород, 2010. Вип. 24.
  25. Ловмянский Х. Русь и норманны. – Москва, 1985.
  26. Майоров А. Даниил Галицкий и Фридрих Воинственный; русско-австрийские отношения в середине XIII века. Вопросы истории. Москва, 2011. №
  27. Майоров О. Галицько-волинський князь Роман Мстиславич. Володар, воїн, дипломат. У 2 т. Біла Церква, 2011.
  28. Михайловський В. Васальні стосунки князів Коріатовичів із Казимиром III та Людовиком Угорським. Український історичний журнал. Київ, 2010. № 4.
  29. Мицько І. Правові підстави володіння князем Любартом спадщиною Романовичів. Старий Луцьк. Луцьк, 2009. Вип. 5.
  30. Паршин І. Участь Данила Романовича у боротьбі за Австрійську спадщину Бабенберґів. Дрогобицький краєзнавчий збірник. Дрогобич, 2012. Вип. 16.
  31. Пашуто В. Образование Литовского государства. Москва, 1959.
  32. Семенов И. Христианские династии Европы. Генеалогический справочник. Москва, 2001.
  33. Фавтье Р. Капетинги и Франция. Роль династии. СПб., 2001.
  34. Янкаускас В. Положение волынского князя Любарта в династии Гедиминовичей. Colloquia Russica. Series 1. Krakow, 20 .Vol. 2: Principalities in lands of Galicia and Volhunia in international relationship in the 11th-14th centuries.
  35. Antonin R. Zahranični politika krale Vaclava II. V letech 1283–1300. Brno, 2009.
  36. Bakala J. Laska či politika? O důvodech cňatku Violy Těšinske a Vaclava IIIю Dějiny a současnost. Kulturně historicka revue. Praha, 2007. R. 29, č. 7.
  37. Balzer O. Genealogia Piastów. Kraków,
  38. Dąbrowski D. Rodowód Romanowiczów książat halicko-wołyńskich. Poznań; Wrocław, 2002.
  39. Gyula K. Hungarian History in the Ninth Century. Szeged, 1996.
  40. Gumowski M. Pieczęcie książąt litewskich. Ateneum Wileńskie. Wilno, 1930. R. 7, zesz. 3–4.
  41. Hoensch J. Přemysl Otakar II von Böhmen: Der goldene König. Graz, 1989.
  42. Holtzmann R. Der Kaiser als Marschall des Papstes. Eine Untersuchung zur Geschichte der Beziehungen zwischen Kaiser und Papst im Mittelalter. Heidelberg, 1928.
  43. Jasiński K. Rodowód pierwszych Piastów. Warszawa-Wrocław, 1992.
  44. Maráz K. Václav III (1289–1306). Poslední Přemyslovec na českém trůně. České Budějovice, 2007.
  45. Wasilewski T. Początkowe dzieje dynastii Giedymina. Człowiek w społeczeństwie œredniowiecznym. Warszawa, 1997.

Навчальна програма

Завантажити навчальну програму