20 грудня 2020 р. відійшов до вічності відомий український історик-джерелознавець, краєзнавець, організатор науки Ігор Скочиляс. Його науково-дослідницький шлях розпочався 1991 р. дипломом історика з відзнакою тодішнього державного Франкового університету. Допитливий студент, невтомний та наполегливий практикант, переконливий дискутант присвятив життя відданій праці на ниві історичної науки та методології. Під керівництвом професора Миколи Крикуна він готував до публікації перші ґрунтовні джерелознавчі тексти. Академічні студії поглибив багаторічним спілкуванням та співпрацею зі своїм наставником, а згодом – керівником професором Ярославом Дашкевичем. В Інституті української археографії та джерелознавства, Українському Католицькому Університеті, Науковому товаристві імени Шевченка, Українському Вільному Університеті в Мюнхені та в багатьох інших інституціях та проєктах вважають честю наукову та освітню працю вченого історика, наукового співробітника, доктора наук, декана, проректора, професора Ігоря Скочиляса. Упродовж короткого земного життя історик завжди підтримував зв’язки з Alma Mater – у видавничій та конференційній діяльності факультету відображені результати співпраці наукових середовищ, які у різний час і водночас репрезентував дослідник. Фахове слово вченого неодноразово звучало під час захистів дисертаційних досліджень, у тематиці яких він залишався неперевершеним фахівцем. Його дослідження з історії унійної Церкви, Львівсько-Галицької єпархії, церковного джерелознавства, концепція “Київського християнства” заклали основи сучасної та майбутньої історичної й історіографічної школи не лише церковних, але й культурологічних, богословських, філософських досліджень.
Ґрунтовний знавець, доброзичливий і відповідальний Колега, щирий Друг, завжди вірний моральним принципам і науковим пріоритетам – саме таким пам’ятатиме Ігоря Скочиляса історичний факультет. Вічна і добра пам’ять!