Опис курсу

Навчальну дисципліну розроблено таким чином, щоб надати студентам знання, необхідні для розуміння фундаментальних змін, які охопили країни Заходу у новітній час. У центрі уваги геополітичні зміни, політичні процеси, соціально-економічні трансформації та культурні здобутки західної цивілізації в першій половині ХХ ст. На розгляд виносяться теми, які розкривають найістотніші аспекти розвитку країн Заходу з часу Великої війни і завершенням Другої світової війни.

Метою вивчення дисципліни “Історія Західної Європи та Америки першої половини ХХ ст.” є сприяння у засвоєнні студентами концептуальних підходів до розуміння особливостей історичного розвитку країн Заходу у новітній час.

Завдання: 1) розглянути соціально-економічні, політичні, культурні та інтелектуальні процеси в Західній Європі та Америці з часу завершення Великої війни і до початку холодної війни; 2) проаналізувати події новітньої історії у контексті характерних рис розвитку державно-політичних і культурних систем світу; 3) відстежити місце українського питання у політиці країн Заходу; 4) розвинути у студентів здатність до системного мислення, наукове уявлення про історичний розвиток різних цивілізацій, основних періодах історії, здобутки, особливості, роль і значення у світовій історії.

Навчальна дисципліна формує такі програмні компетентності:

А). Загальні компетентності:

– знаходити, опрацьовувати, критично аналізувати, систематизувати та верифікувати інформацію з різних джерел;

– уміти застосовувати набуті знання на практиці й повноцінно використовувати власні інтелектуальні ресурси для реалізації поставлених завдань;

– демонструвати навички міжособистісної взаємодії, вміти працювати в колективі й ефективно співпрацювати з учасниками навчального процесу;

– діяти із громадянською відповідальністю та почуттям поваги до оточуючих.

Б). Фахові компетентності:

– знати предметну область майбутньої професії, вміти аналізувати історичні явища, встановлювати і розуміти причинно-наслідкові зв’язки історичних подій і явищ, пояснювати політичні (геополітичні), соціокультурні, економічні процеси;

– виявляти здатність до міждисциплінарної взаємодії й уміння працювати з матеріалом суміжних освітньо-наукових сфер (політологія, право, культурологія, соціологія тощо) під час вирішення навчальних і наукових завдань;

– демонструвати навички логічного, критичного й системного аналізу першоджерел, розуміння їх історичного характеру і значення;

– застосовувати критичний підхід до отримуваної інформації та вміти відділяти основне від другорядного.

В). Програмні результати навчання:

– здатність володіти історичним матеріалом, понятійним апаратом і науковою термінологією; 

– здатність продуктивно застосувати професійний і творчий потенціал як для самореалізації особистості, так і в інтересах суспільства; розуміти проблематику ролі й місця людини в історичному процесі, політичній та соціальній організації суспільства;

 – здатність усвідомлювати відповідальність за результати професійної діяльності перед родиною, громадою, суспільством і державою;

– визначати взаємозв’язки між процесами минулого та сьогодення, аналізувати суспільні процеси української історії в контексті світової історії;

– застосовувати набуті спеціальні компетентності у повсякденному житті, громадсько-політичному та суспільному рівнях, аргументувати важливість функцій історії в сучасному світі.