Кафедра нової та новітньої історії зарубіжних країн

  • Про кафедру
  • Історія кафедри
  • Стратегія
  • Співробітники
  • Навчальні курси
  • Викладацький розклад
  • Методичні матеріали
  • Новини

Початки вивчення загальної/всесвітньої історії у Львівському університеті сягають 1784 р., коли на філософський факультет було запрошено проф. Людвіґа Едварда Ценмарка. За свідченням сучасників, проф. Л. Ценмарк сприймав історію як своєрідне мистецтво, завдання якої – слугувати опорою релігії і підставою моральності. З листопада 1811 р. свої виклади на філософському факультеті розпочав проф. загальної, а згодом і проф. австрійської історії (з 1814) Йозеф Маус, котрий після смерті Л. Ценмарка упродовж майже сорока років очолював кафедру загальної історії. Характерно, що “епоха Мауса” співпала з поширенням ідей романтизму, наслідком чого стало зростання уваги до історії назагал. Зокрема, відбувся поворот до вивчення історії Австрії та народів, що її населяли. Загальна історія була обов’язковим предметом лише для звільнених від оплати студентів і стипендіатів. Австрійську ж історію мали слухати ті, хто готувався до докторантури. Після революційних подій “весни народів” кафедру загальної історії очолювали Антон Вахгольц (1849–1859), Ґотфрід Муйс (1859–1865), Генріх Цайссберґ (1865–1872).

В умовах зростання уваги до історії Австрії та земель, що входили до складу монархії Габсбурґів, 1869 р. створено окрему кафедру австрійської історії, яку очолив запрошений з Відня проф. Едвард Роберт Рьослер (1869–1871). За час його керівництва окреслено головні напрямки діяльності кафедри: вивчення історії австрійських земель у період Середньовіччя, історія династії Габсбурґів, розвиток реґіонів, що входили до Австро-Угорської держави (з особливим наголосом на минуле Галичини). Деякий час після від’їзду Е. Рьослера до Інсбрука у другій половині 1871 р. посада завідувача кафедри залишалась вакантною і її тимчасово обіймав Францішек Ксаверій Ліске. Він прибув до Львова наприкінці 1868 р. й обійняв посаду доцента, а з грудня 1872 р. очолив кафедру загальної історії. Ф. Ліске був ініціатором створення Польського історичного товариства, підготував плеяду відомих істориків (Ф. Буяк, Л. Фінкель та інші). Фактично, з того часу на кафедрі загальної історії розпочалося домінування поляків, котрі перейшли на польську мову викладання. Після смерті Ф. Ліске його на посаді завідувача змінив Броніслав Равич-Дембінський (1892–1918).

У 1873 р. кафедру австрійської історії очолив українець проф. Ісидор Шараневич. Викладачі кафедри читали курси: “Історія Австро-Угорської монархії” (І. Шараневич), “Історія Австрії” (Т. Войцеховський). У 1871/72 навчальному році кафедра мала 6 слухачів на І курсі і 14 – на ІІ курсі, у 1881/82 – 13 і 16 відповідно, а в 1891/92 – 13 і 11. Серед осіб, що відвідували семінари з австрійської історії були відомі у майбутньому дослідники: Б. Дембіцький, І. Заруцький, А. Каліна, М. Кордуба, К. Ніттман, А. Скорський, Б. Червенський та інші. У 1892 р. керівником кафедри, замість І. Шараневича, став учень Ф. Ліске – проф. Людвік Фінкель. Будучи прихильником позитивізму, він посилив роботу із залучення архівних документів до наукової роботи. Частково було зміщено акцент у сфері наукових зацікавлень кафедри: загальні курси з історії Австрії посилились спеціальними курсами з вивчення міжнародних відносин. Так, Б. Дембіцький став автором праць, присвячених австро-прусським відносинам у XVIII ст. та контрреформації. В роки Першої світової війни діяльність кафедри австрійської історії була призупинена, а її існування після розпаду Австро-Угорської держави стало не актуальним.

У 1920 р. завідувачем кафедри загальної історії нового часу став проф. Адам Шельонґовський, що обіймав цю посаду аж до початку Другої світової війни. На кафедрі з’явилися нові викладачі, зокрема 1922 р. посаду асистента посів Міхал Кузьмінський, дещо пізніше асистентом стала Ядвіґа Лєхіцька – у майбутньому відома польська дослідниця.

Після встановлення радянської влади у 1939 р. Львівський університет і його структурні одиниці було кардинально реформовано. У рамках створеного 1940 р. історичного факультету запрацювала кафедра історії нового часу, яку очолив Андрій Данилович Скаба. Її викладачами значились Стефан Густавович Руднянський та Андрій Іванович Шеверда. Під час Другої світової війни кафедра історії нового часу не функціонувала і була відновлена лише восени 1944 р. Підбір кадрів значною мірою визначався політичною доцільністю, а повоєнне обличчя кафедри було сформоване переважно завдяки прибулим історикам з Одеси та Ленінграда. Для прикладу, у 1947–1948 навчальному році випускники Одеського університету Олександр Самойлович Бейліс (в.о. завідувача), Євген Георгійович Семенов та Ігор Михайлович Нєфьодов працювали на кафедрі нової історії, а Іван Іванович Бєлякевич (завідувач) та Микола Лаврентійович Шаригін на кафедрі нової історії країн Сходу. Окрім двох останніх на цій кафедрі тоді ж викладав випускник аспірантури Ленінградського університету Роман Михайлович Бродський. Одразу по війні почалось виховання власних кадрів. Так, у 1946–1948 рр. при кафедрі в аспірантурі навчався Володимир Олександрович Борис. Протягом 1948–1956 рр. він працював викладачем, старшим викладачем, доцентом кафедри, а згодом перейшов на кафедру історії південних і західних слов’ян.

Згідно рішення Міністерства вищої освіти СРСР від 23 березня 1948 р. до кафедри нової історії було приєднано кафедру історії західних і південних слов’ян (в.о. завідувача доц. О. С. Бейліс). Однак реорганізація на тому не завершилась. Вже 1 липня 1949 р. ректорським наказом кафедру історії нового часу об’єднали з кафедрою історії країн Сходу. Новоутворена кафедра отримала назву історії нового часу і країн Сходу (завідувач І. І. Бєлякевич). У 1950–1951 навчальному році при кафедрі існувало три спеціалізації: історія нового та новітнього часу Заходу, історія країн Сходу, історія південних та західних слов’ян. 1 серпня 1953 р., після попередніх клопотань з боку очільників університету, видано міністерський наказ про поділ кафедри нової історії на дві кафедри: власне кафедру нової історії та кафедру історії південних і західних слов’ян.

Упродовж др. пол. 1940 – середини 1950-х рр. майже всі викладачі кафедри захистили кандидатські дисертації: О. С. Бейліс (1947), Р. М. Бродський (1947), М. О. Кисельова (1949), Б. І. Распутніс (1950), А. П. Коваленко (1954), М. О. Ратич (1956), Т. Г. Солтановська (1956). У 1959 р. докторську дисертацію у Москві захистив Мартин Фаркашевич Лебович і з 1961 р. обійняв посаду завідувача кафедри нової історії (І. І. Бєлякевич залишався на посаді доцента до 1978 р.) За редакцією М.Ф. Лебовича у 1962 р. було видано один з перших в УРСР підручник з новітньої історії (автори О. С. Бейліс, Б. І. Распутніс, Т. Г. Солтановська). Сфери наукових інтересів викладачів кафедри були найрізноманітніші: О. С. Бейліс (російсько-болгарські відносини ост. третини ХІХ ст.; історіографія), І. І. Бєлякевич (історія Сходу; полоністика), Р. М. Бродський (історія країн Сходу ХІХ – поч. ХХ ст.), М. О. Кисельова (історія Сходу), А. П. Коваленко (революційні події 1848–1849 рр.), М. Ф. Лебович (історія Угорщини), М. О. Ратич (робітничий рух), Т. Г. Солтановська (Французька революція 1789 р.). Представники кафедри забезпечували читання нормативних та спеціальних курсів з нової та новітньої історії країн Америки, Європи, Азії та Африки, читали історію окремих країн (Англія, Німеччина, Франція) на факультеті іноземних мов. Лаборантами у перші повоєнні десятиріччя працювали М. О. Ратич (1945–1946), Ф. М. Глауберман, Л. А. Закаляк (1956–1963).

Упродовж майже двох десятиліть викладацький склад кафедри не зазнавав суттєвих змін, однак вже на початку 1970-х рр. питання про оновлення штату видалось нагальним. У 1971 р. через недугу серця керівництво кафедрою залишив М. Ф. Лебович. Обов’язки завідувача протягом двох років виконував І. І. Бєлякевич. Однак уже в 1973 р. новим завідувачем було обрано Геннадія Миколайовича Кипаренка, котрий до того працював на кафедрі історії КПРС. До викладацького складу кафедри також влились Василь Якович Гордієнко, Степан Петрович Мовчан (перейшов з кафедри історії південних і західних слов’ян), Микола Євгенович Рожик. У 1974 р. старшим лаборантом стала випускниця історичного факультету Олеся Федорівна Буденко (перебувала на цій посаді до 2008 р.). Чергові зміни відбулися на зламі 1970–1980-х рр., коли кафедру поповнили Валерій Антонович Жулкевський (1978) та Юрій Васильович Бураков (1980).

У 1972 р. з ініціативи І. І. Бєлякевича “кафедру нової історії” перейменовано на “кафедру нової та новітньої історії”. Нова назва відповідала аналогам, які вже існували в інших провідних університетах Радянського Союзу і зберігалась до 2010 р., відтоді стала називатись “кафедрою нової та новітньої історії зарубіжних країн”.

У 1983 р. завідувачем кафедри було обрано проф. Володимира Петровича Чугайова, котрий у 1981–1990 рр. одночасно був ректором Львівського університету. Завдяки старанням нового керівника кафедра отримала нове просторе приміщення, у якому перебуває донині. Тоді ж значно поповнилась кафедральна бібліотека. У 1988 р. доцентом кафедри стала Лариса Вікторівна Ярош, котра до цього часу працювала в Інституті суспільних наук АН УРСР. Протягом 1989–1994 рр. посаду завідувача кафедри обіймав доц. Г. М. Кипаренко, 1994–1996 – в.о. завідувача був М. Є. Рожик. Переоцінка минулого, що настала наприкінці 1980 – на початку 1990-х років зумовила поступовий перегляд підходів до вивчення і висвітлення історії країн Заходу. Було опрацьовано нові програми курсів, впроваджено актуальні спецкурси.З 1987 р. асистентом кафедри почала працювати Зоя Анатоліївна Баран, 1992 р. – Наталія Вікторівна Кошелєва (до 2001), 1995 р. Василь Васильович Расевич (до 1999).

У 1996 р. завідувачем кафедри став д.і.н., проф. Михайло Миколайович Швагуляк (до 2008), який до того часу був провідним науковим співробітником Інституту українознавства НАН України (у свій час вихованець кафедри). Започатковано процес омолодження колективу кафедри. Її працівниками стали: Андрій Михайлович Козицький (з 1997), Наталія Володимирівна Турмис (з 2002), Богдан Петрович Чума (2002–2014), Руслан Богданович Сіромський (з 2005), Назар Андрійович Васьків (з 2011), Богдана Володимирівна Сипко (з 2013), Гандзя-Меланія Ігорівна Тичка (з 2019). З 1 липня 2008 р. новим завідувачем кафедри став д.і.н., проф. Степан Петрович Качараба – дослідника історії української еміграції. Після його обрання деканом факультету завідувачкою кафедри стала к.і.н., доцент Зоя Анатоліївна Баран – дослідниця історії Польщі та польсько-українських відносин.

При кафедрі діє аспірантура зі спеціальності “всесвітня історія”. За весь час захищено бл. 40 кандидатських дисертацій. Починаючи з 1990-х років низка вихованців кафедри захистили кандидатські дисертації: С. П. Качараба, З. А. Баран, А. М. Козицький, В. В. Ададуров, А. В. Боляновський, В. В. Кушнір, Б. П. Чума, І. Б. Мрака, Р. Б. Сіромський, М. І. Гавришко, Н. А. Васьків, Б. В. Сипко, Г.-М.Тичка.

Викладачі кафедри проводять освітню, методичну та навчально-виховну діяльність за спеціальностями “історія та археологія”, “середня освіта (історія)” в межах освітніх ступенів “бакалавр” та “магістр”, здійснюють наукову та науково-дослідну діяльність.

Викладачі кафедри забезпечують читання таких нормативних курсів: “Історія Західної Європи і Північної Америки кінця XV–початку ХІХ ст.”, “Гуманітарні дисципліни: освітні завдання і навчальні методики” (доц. З. А. Баран); “Історія Західної Європи та Північної Америки ХІХ–початку ХХ ст.” (доц. Б. В. Сипко); “Історія Західної Європи та Америки першої половини ХХ ст.”, “Суспільно-політичні течії та рухи в Європі ХІХ–ХХ ст.” (доц. Р. Б. Сіромський); “Історія Західної Європи і Північної Америки другої половини ХХ–початку ХХІ ст.”, “Українці в світі” (проф. С. П. Качараба, доц. Н. А. Васьків); “Історія країн Сходу”, “Історія міжнародних відносин” (доц. А. М. Козицький).

Дисципліни кафедральної спеціалізації: Дунайська імперія: історія монархії Габсбургів Політика багатокультурності у сучасній Європі. (доц. Н. В. Турмис); Трансформаційні процеси державного розвитку Німеччини (доц. Н. А. Васьків);

Тоталітарні режими у світовій історії новітнього часу: генеза, типи, регіональні особливості; Сепаратистські рухи в країнах Заходу другої половини ХХ–поч. ХХІ ст. (доц. Р. Б. Сіромський); Українці в світі; Українська еміграція в країнах Заходу (проф. С. П. Качараба); Політична культура США: демократичні традиції та інститути влади (проф. С. П. Качараба, доц. З. А. Баран); Європейська інтеграція: історія та сучасність (доц. З. А. Баран); Антисемітизм та юдофобія у ХІХ – першій пол. ХХ ст. (доц. А. М. Козицький).

Загальноуніверситетські дисципліни вільного вибору студентом: Мусульманські спільноти Заходу (доц. Б. В. Сипко); Шпигунство періоду “холодної війни”: таємні операції, вербування агентів, міжнародні скандали (доц. Р. Б. Сіромський).

Здобутком кафедри за останні роки стала публікація викладачами низки навчальних підручників та посібників: Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки. 1918–1945 рр. (З. Баран, Г. Кипаренко, С. Мовчан, М. Швагуляк (відп. ред.). Львів, 2005); Козицький А. Новітня історія Азії та Африки (Львів, 2005); Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки (1945 – початок ХХІ ст.) (З. Баран, Г. Кипаренко, А. Козицький, С. Мовчан, Р. Сіромський, М. Швагуляк (відп. ред.). Львів, 2011); Історія країн Західної Європи та Північної Америки Нового часу (кінець ХV – початок ХIХ ст.). Київ, 2015. (З. Баран (відпов. ред.), С. Качараба, Р. Сіромський, Б. Чума).

Співавтори посібника: Історія Центрально-Східної Європи (З. Баран. Львів, 2001).

Автори методичних матеріалів: Баран З. Практикум з курсу “Історія країн Західної Європи та Північної Америки нового часу”. Для студентів історичних факультетів. Ч. 1. Львів, 2006; Сіромський Р. Історія Західної Європи та Америки другої половини ХХ – початку ХХІ ст. Практикум для студентів історичного факультету. Львів, 2008; Качараба С., Сіромський Р. Історія Західної Європи та Америки другої половини ХХ – початку ХХІ ст. Практикум. Львів, 2015; Сипко Б. Методичні рекомендації до семінарських занять з курсу “Історія Західної Європи та Америки ХІХ – початку ХХ ст.”. Львів, 2019.

Усі викладачі кафедри взяли активну участь у написанні енциклопедичного довідника із світової історії: Світова історія: ХХ століття. Львів, 2008; Світова історія: ХХ-ХХІ століть. Енциклопедичний словник. Видання друге, доповнене. За ред. І. Підкови і Р. Шуста. Львів, 2019.

Головні напрями наукових досліджень викладачів кафедри: еміграція із західноукраїнських земель кін. ХІХ – першої третини ХХ ст. (С. Качараба); історія Польщі та польсько-українських взаємин першої половини ХХ ст. (З. Баран); сходознавчі студії, геноцид як явище в історії (А. Козицький); історія Австрії, нумізматика (Н. Турмис); історія Канади ХХ ст. (Р. Сіромський); “єврейське питання” в Галичині кінця ХІХ–першої третини ХХ ст. (Н. Васьків), мусульманські спільноти в країнах Європи (Б. Сипко); “українське питання” у політиці Франції першої чверті ХХ ст. (Г.-М. Тичка).

 

Співробітники

завідувачБАРАН Зоя Анатоліївназавідувач
професор (сумісник)КАЧАРАБА Степан Петровичпрофесор (сумісник)
доцентВАСЬКІВ Назар Андрійовичдоцент
доцентКОЗИЦЬКИЙ Андрій Михайловичдоцент
доцент (сумісник)СИПКО Богдана Володимирівнадоцент (сумісник)
доцентСІРОМСЬКИЙ Руслан Богдановичдоцент
доцентТУРМИС Наталія Володимирівнадоцент
старший лаборант, асистент (сумісник)ТИЧКА Ганна-Меланія Ігорівнастарший лаборант, асистент (сумісник)

2 курс

3 курс

4 курс

5 курс

6 курс

Викладацький розклад



Методичні матеріали

Дистанційне навчання ІІ семестр 2019-2020 н. р.

ІІ курс

Дунайська імперія: історія династії Габсбургів

Європейська культура модерної доби

Науковий семінар (014)

ІІІ курс

ЗАОЧНЕ НАВЧАННЯ Історія Західної Європи та Америки ХХ – поч. ХХІ ст.

Історія Західної Європи та Америки ХХ – поч. ХХІ ст.

Колоніальна політика та культурні впливи Франції у ХІХ – на початку ХХІ ст.

Науковий семінар (Європейська історична регіоналістика, 032)

Шпигунство періоду “холодної війни”: таємні операції, вербування агентів, міжнародні скандали

IV курс

Історія країн Сходу нового та новітнього часу

Історія сепаратистських рухів у країнах Заходу др. пол. ХХ – поч. ХХІ ст. (032)

Історія сепаратистських рухів у країнах Заходу др. пол. ХХ – поч. ХХІ ст. (014)

Мусульманські спільноти Західної Європи у другій половині ХХ – на початку ХХІ ст.

Науково-методичний семінар (014)

Науково-методичний семінар (032)

Сучасна українська діаспора

Українці в світі. Заочна форма навчання. Група Ісо-41з

ОС “Магістр”, І курс

Європейська інтеграція: історія та сучасність

Магістерський семінар (іст. м 51 с) “Світова історія: минуле та виклики сучасності”

Науково-методичний семінар (ісо м 51 с) “Європейські студiї та американістика”

Фундаменталізм у сучасному світі

Українці в світі

Аспіранти ІІ року навчання

Історія антисемітизму  та юдофобії кінця ХІХ – першої половини ХХ ст.

________________________________________________________________

“Історія Західної Європи та Америки ХХ–ХХІ ст.”, ІІІ курс. Питання на іспит ( викладач – к.і.н., доц. Сіромський Р.Б.)

Історія Західної Європи та Америки ХХ–ХХІ ст.: плани семінарських занять (викладач – к.і.н., доц. Сіромський Р.Б)

Історія Західної Європи та Північної Америки в ХІХ – початку ХХ ст. (викладач – к.і.н.,доц. Сипко Б.В.)

Історія країн Зх. Європи та Пн. Америки у ХІХ – на поч. ХХ ст._рекомендована література (викладач – к.і.н., доц. Сипко Б.В.)

Тематика науково-методичного семінару

Робоча програма – Греко-Католицька Церква  (викладач – д.і.н., проф. Качараба С.П.)

Робоча програма – Історія Західної Європи та Північної Америки в другій половині ХХ – на початку ХХІ ст.(викладач – д.і.н., проф. Качараба С.П.)

Робоча програма – Українці в світі(викладач – д.і.н., проф. Качараба С.П)

“Шпигунство періоду “холодної війни”: таємні операції, вербування агентів, міжнародні скандали”.Опис курсу. (викладач – к.і.н., доц. Сіромський Р.Б.)

“Шпигунство періоду “холодної війни”: поділ студентів на групи.

 

 

 

Викладачі кафедри зголосилися до участі в проєкті “Нитка”

27.02.2020 | 11:06

Привіт, друзі!
.
Готові до хорошого чтива? Бо ми вже так!😊
Починаємо нашу подорож із гостинного Новзарсіті😍 Цього місяця своїми настроями і сенсами діляться мудреці
🔸️Богдана Сипко – Ф. Олланд “Уроки влади” (Видавництво Фоліо)
🔹️Назар Васьків – Д. Брукс “ДНК особистості” (Наш Формат)
🔸️Наталія Турмис – К. Гамсун “Вибрані твори” (Видавництво Літопис)
.
Ознайомлюйтесь зі щирими текстами під фото і не зволікайте з вибором, щоб не проґавити цінного😌
.
Бережіть книжечки і сенсового вам читання!😉

 
Богдана Сипко – доцент кафедри нової та новітньої історії зарубіжних...

Читати »