Постчорнобильське Полісся: львівські етнологи про експедиції в зону відчуження
26 квітня 2016 р. у Дзеркальній залі Львівського національного університету імені Івана Франка викладачі кафедри етнології історичного факультету поділилися своїми спогадами і враженнями від наукових експедицій на Полісся – територію, яка найбільше постраждала від аварії на Чорнобильській АЕС. Розповіді супроводжувалися демонстрацією унікальних світлин, зроблених учасниками експедиції та виставкою публікацій з етнології, мистецтвознавства, історії та мовознавства постчорнобильського Полісся. Зустріч зібрала не тільки студентів і працівників факультету, але й багатьох зацікавлених дослідників з-поза університету.
Зі вступним словом виступив заступник декана історичного факультету Руслан Сіромський, котрий нагадав про трагічні події тридцятирічної давності, наголосивши на тому, що львівські етнологи були першими, хто наважився здійснити експедиції у забруднену радіацією зону. Докладно про організацію експедицій 1994–1997 та 2004 років розповів їхній організатор, професор кафедри етнології Михайло Глушко. Він звернув увагу присутніх на те, що багато науковців у перші роки після Чорнобильської аварії категорично відмовлялися від поїздки у вражене радіацією Полісся. Зрештою, у першу експедиційну групу вдалося набрати 15 сміливців, котрі у серпні 1994 р. вирушили до Чорнобильської зони. Упродовж чотирьох років вдалося організувати чотири експедиції, під час яких науковці відвідали 256 поліських сіл і містечок у Київській, Житомирській та Рівненській областях.
Експедиції відбувалися в екстремальних умовах, адже доводилося долати організаційні й побутові труднощі (їжу і воду везли зі собою), до того ж відчувався вплив радіації. Професор М. Глушко згадує: “Важко було психологічно сприймати те, що ми бачили… Висока трава, зарослі… Дахи без покриття, покинуті будинки без вікон і дверей… Спорожнілі дитячі садочки”.
Своїми враженнями від експедицій з присутніми поділився завідувач кафедри етнології, професор Роман Сілецький, котрий, як і його колега, визнав: “Найбільший страх вселяло покинуте село”. Етнолог також зауважив, що перед ними поставала складна дилема, коли гостинні поліщуки прагнули їх пригостити. Відмовитися означало образити господарів, прийняти і скуштувати ті чи інші дари природи – спожити забруднену радіацією їжу. Проте, як згадує інший учасник експедицій на Полісся, доцент Володимир Галайчук (поряд із нинішнім проректором Львівського університету Ярославом Гарасимом тоді наймолодші учасники досліджень), з часом етнографи-польовики навчилися виходити з таких делікатних ситуацій. Він також підкреслив унікальність Поліського краю і важливість зібраних матеріалів. Цю думку підтримав й учасник минулорічної експедиції у постраждалі від аварії на ЧАЕС райони Полісся Ігор Гілевич. На завершення своїми рефлексіями про наслідки Чорнобильської катастрофи на Полісся поділився професор Леонід Зашкільняк, котрий, з-поміж іншого, згадав слова поетеси Ліни Костенко: “Чорнобильська катастрофа – це спроба вбити душу українського народу”.
Руслан Сіромський
Більше світлин з заходу на сторінці Прес-центру Університету.
